Джеймс Хедлі Чейз - Дванадцять китайців і жінка

Карлос додав:

— Я був винен тобі цей удар, чи не так?

Феннер мовчав. Усю «нелюбов» до Карлоса вклав у сповнений ненависті погляд, однак дуже добре знав, що з однією міцно прив'язаною рукою цих трьох не подолати.

Карлос сказав:

— Отже, ти приватний детектив.

Він вийняв з кишені Феннерового піджака документи й розклав їх на ліжку.

— Цього разу ти дуже швидко досягнув кінця свого розслідування.

Запала кількахвилинна тиша. Карлос сів на ліжко. Феннер знав, що тепер міг би легко з ним покінчити. Якщо б тих двох не було поруч, зумів би придушити мерзотника, як курча. Можливо, тоді б ті двоє вшилися б. Але слід вичекати.

Нахилившись, Карлос навідліг двічі вліпив Феннерові ляпаса. Той лише закліпав, але змовчав. Карлос знову випростався. Його тремтіння посилилось, і від цього ліжко заходило під ним ходором. Вигляд у нього був явно неадекватний. Він запитав:

— Нащо ти приїхав? Що хочеш вивідати?

Феннер заледве вимовив задерев'янілими губами:

— Я ж попереджав: не роби помилок. А тепер проти тебе тут таке завариться! І я вже не відпущу тебе доти, поки не зламаю твою хирляву шию!

Міллер вибухнув нищівним сміхом.

Ні, він таки схиблений! — пирснув. — Зовсім здурів!

Карлос змушений був заховати руки в кишені — настільки вони тремтіли.

І заявив:

— Послухай-но! Зараз ми попрацюємо з тобою як слід. Хочу знати, навіщо ти тут. Тож або кажи, або ми беремося до діла.

Феннер презирливо скривився. І почав легенько витягати руку з петлі. Робив це дуже повільно, щоб вони нічого не помітили.

Тим часом мовив:

— Прислухайтеся до моєї поради — випустіть мене звідси!

Карлос підвівся з ліжка. І жестом наказав Рейджеру:

— Попрацюй із ним!

Рейджер підійшов до ліжка тієї миті, коли Феннерові вдалося витягти руку і блискавично зробити ногою дугу в повітрі: він ударив Рейджера в колінну чашечку. Той звалився, мов підкошений, на підлогу, схопившись руками за скалічене коліно. Його очі мало не вилізли з орбіт від болю, і він почав відчайдушно матюкатися. Феннер, помітивши, що до нього наближається Міллер, сів на ліжку. Той ухопив його за волосся й добряче струсонув, однак Феннер устиг поцілити кулаком йому в пах. У цей удар уклав усю силу.

Міллер розпростерся на підлозі, обома руками притримуючи чималенький живіт. Хапаючи ротом повітря, корчився, й обличчя його блищало від поту.

Карлос позадкував, неабияк наляканий побаченим. Феннер підвівся і почвалав разом з ліжком просто на нього. Рейджер ухопився за бильце ліжка і повиснув на ньому. Феннер рвонувся, намагаючись ухопити Карлоса, який у паніці шугонув до дверей. Ліжко трохи просунулось, але рух його загальмувався, бо на ньому повиснув Рейджер.

Карлос пискнув голосом:

— Схопіть його і зв'яжіть як слід, а не валяйтеся тут мішками, чорт вас забирай!

Він витягнув револьвер і наставив на Феннера.

— Ані руш! Інакше розтрощу тобі голову!

Феннер зробив ще крок, волочачи за собою і ліжко, і Рейджера.

— Ну ж бо, стріляй — це єдине, що тебе ще може врятувати!

Але звівся на ноги Міллер і ринув на Феннера. Його масивне тіло припечатало того до ліжка. Феннер упав, а при падінні права, діюча рука опинилася під ним, і кілька секунд Міллер міг чинити усе, що хотів. Тож заліпив Феннерові кілька болючих ударів, аж поки той підняв ногу та зіштовхнув нападника на підлогу. Міллер знову звівся, і тут підоспів Рейджер, який схопив Феннера за горло. Тим часом Міллер знову вступив у гру та відвалив Феннерові ще кілька ударів. Тіло в Міллера було, мов драглі, але удари виходили непогані. Однак Феннер знав, що найнебезпечніший з них усіх Рейджер. Він залізною хваткою стискав детективові горло, і Феннер невдовзі відчув, що голова йому йде обертом. Міцно обпершись ногами об підлогу, надлюдським зусиллям відхилився назад. Тоді він, ліжко і Рейджер з тріском повалилися. Рейджер щосили намагався вилізти з-під залізяччя. Але в найгіршому становищі опинився Феннер. Він стояв на колінах — з лівою рукою, заведеною за спину, а на ній ще й лежало ліжко. Єдиний спосіб, який дав би йому змогу вивільнити руку — це знову поставити ліжко на підлогу. Щойно він випростався з ліжком на спині, як Рейджер боляче поцілив у коліно, і Феннер зігнувся навпіл. М'язи його затиснутої руки неначе охопило пекельним полум'ям, і він, збожеволівши від страшного болю, швиргонув ліжко на Рейджера. Залізне бильце припало тому на горлянку, й Феннер щосили натиснув на поруччя. Рейджерові очі вилізли з орбіт, і він почав відчайдушно розмахувати руками. Феннер продовжував тиснути.

Міллер стрибнув на нього і замолотив руками, але Феннер хватки не послабляв. Він знав, що нарешті допався до Рейджера, і якщо зупинить того, то подолає і двох інших. Рейджер поступово ставав пурпурово-чорним, і руки його смикалися чимраз слабше. Карлос, забігши з іншого боку, різко рвонув ліжко на себе. Рейджер гепнувся на руки й коліна, завиваючи, мов смертельно поранений пес.

Міллер глибоко розсік чоло Феннера, і невпинний струмок крові заливав тому очі. Він навпомацки знайшов тіло Міллера й запустив пальці йому в живіт. Схопив його за жир і болюче крутонув. Міллер заскавчав та спробував вирватись, але Феннер не відпускав його. Усе ще міцно стискаючи Міллерове сало, він натужився і завалив ліжко на них обох.

Карлос стояв, дивлячись на спільників крізь пружини ліжка, але дістатися до них не міг. Він намагався відтягти ліжко, але Феннер був міцно прив'язаний до нього. І далі залізною хваткою тримав Міллера, паралізуючи будь-який його рух — аж той почав вищати та дриґати ногами. Міллер намагався поцілити кулаком Феннерові в обличчя, але тому поки що вдавалось ухилятися, втискаючи голову в плечі.

Карлос вибіг за двері, й Феннер почув, як той щось швидко лопоче іспанською в коридорі. Аж тут Міллер зробив раптовий ривок, і Феннер відчув, як щось наче порвалося. Він одразу ж послабив хватку. Бо вже знав, що добряче розпоров пузо Міллерові. Той став мертвотно-зелений і в'яло повалився на підлогу. Тепер просто лежав, дивлячись на Феннера нажаханими очима.

— Ти мене доконав, — прохрипів Міллер, і дрібні бульбашки слини проступили в кутиках рота.

Феннер спробував посміхнутись, але йому це не вдалось. Ударив Міллера і поставив ліжко на ніжки. Тепер його затиснутій руці стало легше. Гарячково працюючи іншою рукою, він витягнув з пазів ліжка залізний прут і розпрямився. Але й так