Кен Фоллетт - Вушко голки

Знадобляться докази. Фотографії, які він візьме з собою в Берлін.

Треба сфотографувати всю цю фанерну армію, поїхати в Шотландію, сісти там на підводний човен і особисто показати фотографії фюреру. Інакше не повірять.

Проблема в тому, що знімати в темряві не вийде, а значить, доведеться чекати світанку. Можна сховатися в тому старому сараї, який Фабер бачив дорогою, а зранку повернутися сюди.

Шпигун глянув на компас і вирушив у напрямку сараю. Той виявився далі, ніж здавалося: дорога забрала близько години.

Сарай давно не використовували, і він уже розвалювався. У даху було чимало дірок. Пацюки втекли звідси, і їм на зміну прилетіли кажани, що оселилися на горищі. Фабер вмостився на якихось дошках, але думка, що навіть одна людина може змінити хід найважливішої війни в історії, не давала йому заснути.

Сонце мало зійти о 5:21, тому о 4:20 Фабер вийшов із сараю.

Заснути йому так і не вдалося, але дві години відпочинку допомогли заспокоїтися, і настрій дещо покращився. Вітер змінився на західний, і хмари зникли. Місяць уже зайшов, але завдяки зорям агенту було видно, куди йти.

Фабер чудово розрахував час: щойно він наблизився до «літовища», небо почало швидко світлішати.

Вартові й досі сиділи в наметі. Якщо пощастить, вони спатимуть: на світанку найважче не заснути. Якщо ж вони вийдуть, то Фаберу доведеться їх убити.

Шпигун обрав положення для зйомки та зарядив у фотоапарат «Leica» останню 35-міліметрову плівку на 36 кадрів від «Agfa». Залишалося сподіватися, що плівка не зіпсувалася, оскільки вона лежала у валізі ще з довоєнних часів — зараз у Британії її не дістати. Фабер уважно оберігав її від світла й тепла, тож усе мало бути гаразд.

Як тільки краєчок сонця показався над горизонтом, агент почав знімати. Треба зробити багато фотографій, із різних ракурсів і відстані. Наостанок Фабер великим планом зняв фанерного літака. На світлинах буде добре видно і створену ілюзію, і власне декорації.

Раптом Голку злякав якийсь рух збоку. Тієї самої миті він впав на землю й заліз під фанерний «москіто»: з намету вийшов солдат, пройшов кілька кроків і помочився на землю. Потім потягнувся й запалив цигарку. Оглянувши літовище, патрульний не помітив нічого дивного, тому покрутився і зник у наметі.

Фабер підвівся і побіг.

За чверть милі він озирнувся — аеродрому вже не було видно. Шпигун вирушив на захід, до бараків.

Цього разу штаб не просто отримає розвіддані. Зазвичай один лише Гітлер розгадує таємні плани ворога, і, якщо хтось привезе докази того, що фюрер знову має рацію, а всі радники помиляються — цей хтось може розраховувати на щось значно більше, ніж чергова подяка. Звісно, Гітлер і зараз вважає Фабера найкращим шпигуном Абверу, але після такого повороту подій Канаріс вилетить зі свого крісла, наче корок із пляшки.

За умови, якщо Фабер досягне успіху.

Чоловік прискорився, чергуючи ходу з бігом. Біля бараків агент був уже о 6:30. Сонце піднялося високо, і близько підійти Фабер не міг: тут вартові перебували не в наметі, а в будинку без стін. Шпигун ліг на землю під якимось кущем і зробив декілька знімків здалеку. На звичайних фотографіях буде видно бараки, але якщо збільшити світлини, то стане зрозуміло, що всі приміщення — лише декорації.

Звідси Фабер вирушив до свого човна. На плівці залишилося ще шість кадрів. Тепер Голка украй поспішав, бо мав дуже підозрілий вигляд: увесь у чорному, з повним рюкзаком техніки в забороненій зоні.

За годину агент уже добіг до паркана, але не зустрів нікого, крім диких гусей. Щойно Фабер переліз через сітку, його охопило невимовне полегшення. Там, за парканом, він — підозрюваний. А тут — орнітолог, рибалка чи просто любитель річкових прогулянок. Найнебезпечніша частина позаду.

До човна він повертався спокволу, відпочиваючи після напруженої ночі. Фабер уже вирішив, що пропливе ще кілька миль униз за течією, і вже там зупиниться, щоб поспати.

Ось і канал. Справу зроблено. Човен мав просто казковий вигляд у променях ранкового сонця. Можна відчалити й заварити чаю...

Раптом двері каюти відчинилися і на палубу вийшов чоловіку формі.

— Так-так-так, хто тут у нас?

Фабер закляк, огорнувшись маскою абсолютного спокою. Форма на незнайомцеві свідчила про те, що він капітан місцевої оборони. У застебнутій кобурі він тримав пістолет.

Чоловік був високий і кремезний, але йому вже давно перевалило за п'ятдесят. З-під картуза визирало сиве волосся. За пістолетом капітан не потягнувся.

— Ви стоїте на моєму човні, тому це я маю питати, хто ви такий, — узяв ситуацію в свої руки Фабер.

— Капітан Стівен Ленхем, місцева оборона.

— Джеймс Бейкер, — назвався Фабер. Капітани не ходять у патрулювання самі, тому на палубу агент не ступив.

— Що ви тут робите?

— У мене відпустка.

— Звідки ви повернулися?

— Спостерігав за птахами в лісі.

— І для цього вийшли до світанку? Ватсоне, візьми його на приціл.

Ліворуч від Фабера з'явився молодий чоловік у формі та з рушницею в руках. Праворуч і позаду нього стояли ще двоє хлопців.

— Капрале, з якого боку він вийшов? — спитав капітан.

— Із забороненої зони, сер, — почулося з верхівки дуба.

Фабер оцінив ситуацію: четверо проти одного, поки капрал злізатиме з дерева. Зі зброї лише одна рушниця й пістолет капітана. Стріляють навряд чи добре. Човен стане в пригоді.

— Яка ще заборонена зона? Я бачив лише якийсь паркан. Слухайте, ви не могли б прибрати рушницю? Вона ж може вистрелити.

— За птахами ночами не стежать, — мовив капітан.

— Якщо вдосвіта сховатися, то вранці птахи злітатимуть і не знатимуть, що ти тут. Усі так роблять. Послухайте, місцева оборона нас береже, і це все дуже добре, але не треба заходити надто далеко. Ви ж маєте просто перевірити мої документи і написати звіт, та й годі.

Капітан на мить завагався.

— Що в рюкзаку?

— Бінокль, фотоапарат і довідник, — Фабер підняв руку, щоб зняти рюкзак.

— Ні-ні. Ватсоне, перевірте.

Ось і помилка. Не професіонали.

— Руки вгору, — наказав Ватсон.

Фабер підняв руки над головою — його права рука опинилася поруч із рукавом лівої. Голка розрахував подальші події — головне, щоб не було стрілянини.

Ватсон підійшов до Фабера зліва, направляючи на нього рушницю, і відкрив рюкзак. Далі події розгорталися з блискавичною швидкістю. Агент миттєво дістав із рукава стилет, пірнув під рушницю й по самісіньку рукоятку встромив лезо в горло