Елевонда Евермонт -Еливедо - Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо

Я вдихнула і видихнула. Вел права, немає чого розводити паніку на рівному місці, якщо у нас є хоча б маленький шанс вижити, потрібно ним скористатися. Її слова повернули мені самоконтроль і віру у те, що можливо ми зможемо це пройти. 

–  Давай, –  посміхнулася і у моїх очах з'явився азарт і бажання показати, що ми чогось варті.

В дитинстві ми обожнювали гру в шифри. Потрібно було знайти однакові і скласти в один, завжди було цікаво, що з цього вийде. Особливо любила потім це все розшифровувати.

- Мушу погодитися, що Хель не така й погана, –  скептично сказала я. 

Сестра посміхнулася.

- Побачимо, що з цього вийде, –  підбадьорливо сказала вона. 

Але знайти хоча б два однакові серед безлічі різних було важко. Я роздивлялася кожну стіну в пошуках хоча б чогось подібного. Я подивилася на свій годинник, у нас була лише година, щоб справитися, але це було занадто мало. Нарешті з іншого кінця залу, Вел вигукнула. 

–  Енді я знайшла подібні. РБА 2. 5. 14, РЕ 2. 5.  14.

–  Я ще знайшла РК 5. 7. 12. і РЗ 25. 7. 9 , –  відповіла їй я. 

Не впевнена чи це може допомогти, але хоча б щось. 

–  Чудово, але це схоже на код реальності для порталу, –  відповіла вона подивившись на наші написи. 

–  А мені на дату, –  відповіла я задумливо. 

–  Тоді до чого тут останнє? –  з недовірою перепитала. 

–  Може якщо скласти перші три, мало б вийти останнє, –  протягнула я,  –  хоча ні ніяк, –  одразу й заперечила свою здогадку, все перевіривши, – у мене вийшло 9 червня 2014 року. 

–  Але давай зробимо те що робили завжди, з’єднаємо все в одне, так зможемо ще раз усе перевірити, –  все ж сказала сестра. 

–  Останнє може бути дата з кінця, але це не логічно, бо це має вийти 09. 07. 2025, а це далеке майбутнє. ( для них це аж через 11 років у них зараз в подіях книги 2014 рік)  

– Так, тоді спочатку нам потрібно розкласти усі дати, щоб вони мали лише по одній цифрі, –  сказала Ельма втомлено посміхнувшись. 

Захоплено поринувши в процес з настальгією згадували минуле. Через деякий час ми отримали такий ряд 2. 5. 7; 2. 5. 7; 5. 7. 5; 9.7.9.

– І це вийшло…9 червня 2014 року, – урочистим тоном сказала я, чекаючи реакцію сестри на те, що у нас вийшло. ( взагалі там було вісімнадцяте, але в грі шифрів все скорочується в одне. 

–  Серйозно, те саме– розчаровано видихнула Вел. 

–  Я тут згадала, що цього дня стався перший напад Посухи на Країну Квітів, – сказала задумливо. 

–  І у цей день часто починає активізуватися темрява, наче шостий місяць їхній. 

–  Це все справді дивно, –  задумливо протягнула я, очікуючи, що зараз щось станеться і ми зможемо вийти. 

Можливо ми пропустили ще один важливий код. 

–  А ще я дещо зрозуміла, –  протягнула Вел задумливо, – і у мене є теорія, що люди тут можуть переміститися в часі задавши правильний код.

- Можливо це і правда, але я більше вірю в те, що тут може статися хаотичне переміщення неясно в яку діру, –  я дуже рідко посміхалася скептично і цього разу це була та сама ситуація виняток. 

Більше ми сказати нічого не встигли, тому що навпроти нас відчинилися двері. Що було майже не можливим. Хіба якщо там є коридор!? Тепер я зрозуміла чому Елінго, так вмовляла взяти їх з собою, тепер я зрозуміла дивні слова Хель, тепер я все зрозуміла і полегшено видихнула, тому що тепер ми врятовані.

Елевонда. Взагалі щодо їхніх дат,  перед цим Енгайда сказала, що у неї вийшов новий рік, але я так і не змогла зрозуміти як вона його вирахувала. І так я справді вираховувала їхні шифри, щоб вони були справжніми датами, яку вони взнали.