Михайло Небрицький - Матір порядку, Михайло Небрицький

Розділ 7

Сонячний весняний день в парку всім своїм єством нагадував про наближення літа. Від квітучих дерев в повітрі роздавався приємний аромат ефірних олій, а монотонне дзижчання зайнятих працею бджіл цілюще впливало на нервову систему, навіюючи гармонію та душевну рівновагу.

Підійшовши до лавки, підполковник Найда, незважаючи на останню неприємну розмову, мав доволі доброзичливий настрій. Він так само привітав слідчу Михайлову, після чого неквапливо вмостився на лавці.

-Чим зобов’язаний юній особі? – фаміль’ярно запитав чоловік, відчуваючи певну перевагу над офіцеркою, яка була не лише молодшою за званням, а й представляла іншу правоохоронну структуру.

-Де зараз перебуває Остапов? – беземоційно поставила запитання Кіра.

У відповідь співробітник СБУ лише усміхнувся.

-Це все? Якщо так, то я піду, щоб більше не гаяти тут свій час. Бо не знаю, на що ви сподівались, ставлячи запитання про таємну інформацію слідства.

-Ні, пане Найда. Я й не сподівалась, що ви погодитесь викрити мені свого колегу.

Після цих слів вже майже готовий піти офіцер зупинився, обернувся до співрозмовниці та знову сів на місце.

-Гадаю, він сам вам про це розповів? – посмішка Найди дивним чином зникла з його обличчя.

-Саме так, – підтвердила вона.

-Що ж, в будь-якому випадку це нічого не змінює. Підозрюваного Миколу Остапова притягнуто до відповідальності за багатьма статтями, зокрема й за державну зраду. Всі ці статті підпадають під юрисдикцію слідчих СБУ, тому перед вами, Кіро Валентинівно, ніхто не має звітувати. Всього вам найкращого!

-Не зовсім так.

-В якому сенсі?

Підполковник, який вже вдруге збирався йти, знову повернув свою увагу до поліцейської.

-115-та стаття, тобто вбивство, не належить до юрисдикції СБУ.

-Вбивство?

-Саме так.

-А кого ж вбив наш підозрюваний?

Михайлова дістала з кишені телефон і показала чоловікові фото на екрані.

-Хто це?

-Це Лілія.

-Яка ще Лілія?

-Колишня дівчина вашого Остапова. Вчора, переглядаючи його підписників, я знайшла його другий акаунт, на який він, схоже, не заходив вже пів року. Там я виявила їхнє спільне фото з його жертвою.

-Жертвою? Про що ви балакаєте? – здивовано перепитав Найда.

-Кілька днів тому Лілія загинула в автокатастрофі. Ми з’ясували, що хтось підлив в її автомобіль ефір – старовинний препарат, який раніше використовували в медицині для наркозу. Під час руху вона, надихавшись його парами, знепритомніла і розбилася насмерть, забравши із собою ще одне життя. Спочатку ми вирішили, що це зробив її нинішній співмешканець, бо всі докази вказували на нього, і навіть заарештували його. Але, як ви вже неодноразово згадували, ваш Остапов дуже розумний і хитрий, а також вміє маніпулювати чужою думкою. Саме тоді він зробив так, щоб ми підозрювали Анатолія, та затримали відносно безвинну людину.

-І чому ж ви вирішили, що це зробив Микола?

-Камера спостереження в університеті в день ймовірного зникнення препарату зафіксувала ось цю людину. Впізнаєте?

Дівчина вказала співробітникові спецслужби на фото чоловіка з бородою в формі електрика.

-Впізнаю, – роздратовано відповів той.

-На щастя, університет зараз закритий на карантин, і студентів там немає. Тому ця постать дуже вирізнялась на фоні порожнього коридору. Охоронець також впізнав його і повідомив, що його нібито викликали через несправності в електриці на кафедрі фармакології – тій самій, звідки і зник препарат.

-І що ви хочете?

-Ось постанова прокурора про поновлення кримінального провадження за фактом вбивства. На жаль, пан Остапов не є одним із ваших кишенькових активістів, тому йому доведеться нести відповідальність за цей злочин. Чи перешкоджатимете слідству, пане підполковнику?

Обличчя Найди спохмурніло. Йому було вкрай неприємно усвідомлювати, що доведеться видати того, кого він так надійно сховав.

До вечора Остапов вже сидів у райвідділі й надавав свідчення. Він зізнався у вбивстві але жодним чином не розкаювався. За його словами, Лілія пішла від нього до Анатолія пів року тому, і він не міг їй цього пробачити. Тоді він і почав розробляти свій план, підготувавши його якнайкраще, завдяки чому швидко знайшов безліч підписників і прихильників.

Він аргументував це тим, що зрозумів, що здатний багато чого змінити в цьому житті, зокрема змусити платити всіх, кого йому доводилось терпіти: невірну співмешканку, лицемірне і прогниле керівництво. Він також вирішив допомогти таким самим, як він – тим, хто втомився миритися з несправедливістю стосовно себе. Тому знання, отримані під час бездоганної, між іншим, служби, він вирішив передати суспільству, дозволивши кожному застосовувати їх на власний розсуд.

Після розлуки він продовжував стежити за Лілією і дізнався, що її стосунки з новим кавалером невдовзі стали, м’яко кажучи, неідеальними. А коли дізнався, що вона від нього завагітніла, вирішив, що час діяти. Викравши з університету ефір, він розпилив його крізь голку шприца на сидіння, а також трохи бризнув в обігрівач автомобіля.

-Що ж, Остапов. Зараз ти для багатьох – ідол, борець за права й свободи, що виступає проти Режиму. Але як ти гадаєш, чи зміниться ставлення до тебе людей, коли вони дізнаються, що ти вбив жінку, та ще й вагітну, лише тому, що вона пішла від тебе до іншого?

На ці слова Остапов лише розсміявся.

-Невже ви, Кіро Валентинівно, справді вважаєте, що я не передбачив такого варіанту? Я прошу вас зайти на мій канал і переглянути моє останнє звернення до підписників.

Виконавши вказане прохання, Лісовий побачив на каналі ролик, викладений приблизно годину тому. На ньому нині затриманий Микола сидить в звичному оточенні, харизматично промовляючи на камеру заздалегідь підготовлений текст:

-Доброго дня, дорогі підписники. Якщо ви дивитесь це відео, то це означає, що пси Режиму нарешті взяли мене під варту та вже всіляко намагаються закрити мені рота в якості помсти за все, що я для вас зробив. Я більш ніж впевнений, що вони вже приготували легенду, яка всіляко дискредитуватиме мене, аби під надуманим приводом повісити на мене злочин, якого я не скоював. Це може бути що завгодно. Вони розкажуть, нібито я пограбував банк, вбив пенсіонерку, підглядав за школярками в роздягальні. Це все звичайні прийоми Системи – оббрехати й знеславити того, хто насмілився виступити проти неї. Але це не повинно зламати вас. Не бійтесь застосовувати своє право на захист, бо ніхто не захистить вас, окрім вас самих.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍