Юлія Богута - Неонова, Юлія Богута

Я рада, що тебе немає...

Ти знаєш, мам, я вірю в вищі сили,
Які тебе забрали рік тому. 
Якби сьогодні ти ще в світі жила б,
То бачила б очима цю дурну війну. 

То плакала б ночами й навіть днями,
Здригалася б від приступів сирен.
А твоє серце розірвалося б сльозами,
І місця цілого не було б серед вен. 

Ти б помирала кожну мить від страху,
І божеволіла від безперервності новин. 
Тому я рада, що не бачиш цього жаху,
Не бачиш, як зникає в небі клин...

Як падають на землю збиті птахи,
Як люди помирають кожну мить. 
Як спалюють живе подібно лахам,
Не бачиш, як твій внук вночі тремтить.

То ж спи спокійно, най земля тримає.
Най забере у тебе весь прожитий біль. 
Ти знаєш, мам, я рада, що тебе немає.
Бо зараз смерть надходить звідусіль.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍