Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

Спала тієї ночі Рита погано, неспокійно. Щоденник Кеонола її занадто вразив. Їй снилися сцени, які він описував, вона бачила себе там... загалом, ніч була та ще... Увечері, коли Марія повернулася додому, всі повечеряли й обговорювали майбутній візит у сутінки. І тут вирішив узяти слово Беррі.

— А ви впевнені, що тексти допомогли знайти Вищі? Це не ваш «улюблений» Чаклун заманює в сутінки?

 Коли Лана, приголомшена таким припущенням, переклала слова кота, зависли й інші. Марія, машинально гладячи улюбленця, сказала Риті:

— Але ж він має рацію. У сутінках Максиму простіше тебе знайти. Може, порадимося з нашими циганками? У них досвіду в цьому побільше.

Рита розуміла, що тітка цілковито має рацію. Їй так хотілося швидше отримати відповіді. Але страх через свою безпорадність, коли Максим з'являвся поруч, переміг, і вона погодилася зателефонувати Раді. Домовилися, що вранці вони всі зберуться разом.

 Після почутого застереження від кота, Рада, ледве стримуючи сміх, додала:

— Беріть із собою вашого Оракула. Зайва розсудлива голова нам не завадить.

 Беррі був безмірно гордий собою, про що не забув повідомити Лані.

— Я завжди вважав, що ви мене недооцінюєте. Добре, що хоч інші розуміють мою інтелектуальну цінність.

 Лана, ледве стримуючи посмішку, запевнила кота, що ніхто не сумнівався в його унікальності.

Максим ніжно взяв Риту за руку і поцілував зап'ястя.

— Моя люба, ти ж знаєш, що належиш мені. Ми пов'язані з тобою навічно. Разом ми зможемо підкорити цей світ і нам не буде рівних. Ми станемо всесильні. Йдемо зі мною, — він повів за собою дівчину, ніжно посміхаючись... погляд залишався холодним і чіпким.

Рита розуміла, що чаклун її обманює. Те, що Максим щосили намагався піднести, як любов, нічого спільного з нею не мало. Страх і відчай накрили Риту з головою. Почалася паніка, бо дівчина продовжувала йти за ним і не могла чинити опір впливу сили Максима. Вони увійшли до величезної зали. Це явно був середньовічний зал із куполоподібною стелею, спрямованою вгору, високими вузькими вікнами, величезним каміном. Біля вікна стояв великий стіл, біля якого розташувалися два крісла з високою спинкою, схожі на трон. Максим підвів Риту до одного з них і зробив знак, що запрошує присісти. Вона звернула увагу, що на ній довга чорна сукня-туніка, багато розшита золотою ниткою, і з боків стягнута шнурівкою. На Максимові теж була туніка, але до середини стегна і дивні шкіряні штани. Рита ошаліло роздивлялася все навколо... Куди, чорт забирай, її занесло?! Вона так була налякана, що не помітила, як Максим нахилився до неї... і почав лизати обличчя...

Рита схопилася з обуреним криком, і побачила перед собою Беррі... кіт незворушно сидів на її ліжку і вилизував свою передню лапу. Він гордовито подивився на господиню, нявкнув і зістрибнув із ліжка. Вона ще якийсь час приходила до тями. Надто вже реальним був сон...

 За сніданком вона розповіла про це Марії. Видно було, що тітку не повеселила ця розповідь. Вона тільки сказала, що тепер не сумнівається в тому, що кота треба брати з собою на зустріч.

 Беррі був не в захваті від поїздки, але коли його нарешті випустили з переноски, з цікавістю вирушив обстежувати кабінет Ради. Щойно прийшла Лана, він стрибнув до неї на коліна й повідомив:

— Цікаво, що ви робили б без мене. Чаклун намагався вночі вкрасти Риту.

— Як?! — вигукнула вона.

— Як-як... через голову, — повідомив кіт.

Вона струснула головою, сподіваючись, що це допоможе зрозуміти маячню, яку ніс Беррі. Лана переклала дослівно його слова й розгублено запитала присутніх:

— Що в нас знову сталося? Що я пропустила?

 Усі втупилися на Риту.

— Це був сон, але такий реальний, ніби я справді була в середньовічному замку, і там був Максим.

 І докладно все описала, як усе відбувалося, зокрема і про те, що саме Беррі її розбудив і висмикнув із кошмару. Рада подивилася на Ясмін.

 — Схоже, що Максим справді дуже давно пов'язаний із Ритою. А зараз він знайшов спосіб до неї дістатися.

— Ото вже, він виявився сильнішим, ніж ми припускали, — зітхнула Ясмін. — У вас справді дивовижний кіт, — вона уважно подивилася на красеня, який гордо вмостився на спинку крісла, де сиділа Рита.

— Я можу помилятися, але, схоже, що Максим збирався повністю підкорити собі розум Рити. Коти завжди були дуже чутливі до магії, але ваш справді унікальний. Він дуже вчасно висмикнув її з магічного сну.

 Ясмін підійшла до Беррі й почухала того за вушком.

— Ти розумник. Звідки дізнався, що господині загрожує небезпека? — і подивилася на Лану, чекаючи на переклад.

 — Нуууу, складно відповісти. Відчув, що над нею нависло щ-щось погане, чуж-же, ворож-же. Я кликав господиню, але вона не прокидалася... от я і почав лизати обличчя. Її це завж-жди бісило.

Рита підхопила Беррі зі спинки крісла й обійняла.

— Сек'юріті, ти мій дорогий! — і чмокнула його в маківку.

— Но-но... без ф-фамільярності, будь ласка, — гордо заявив кіт і зістрибнув на підлогу.