Вікторія Попик - Запалена минулим, Вікторія Попик

- Ааа точно, забув, навіть не думай жалітися моїй мамі, або тікати кудись з міста, знайду і тоді варіантів не буде!

Двері зачинилися і вся моя гордість та впевненість провалилися моментально. Я присіла на валізу і ледве стримувала крик, але сльози котилися горохом.

Я таки взяла свої речі і вийшла з цього будинку, не можу назвати його своїм, там все настільки чуже. 

Ніколи не могла подумати, що мене спіткає така доля, що я буду змушена обирати між такими дурними речами. 

Я знаю точно, що сина я не залишу, але як зробити так, щоб прибрати Артема принаймні з мого життя, поки що не знаю.