Ія Лін - Точка Хаосу 3.0, Ія Лін

— Цього разу було хоча б весело. Сподіваюсь, наймач нічого і не помітить, — задумливо проронив вголос П'ятий Творець і хитро посміхнувшись відключив екран. А молодий адмін продовжив витріщатися в одну крихітну чорну точку на карті, яка чомусь знову блимала повідомленням про помилку: «Виявлена Точка Хаосу».

— А що тут?

— Ти про що? — старший відірвався від запису.

  — Чорна точка, — молодший пальцями стиснув скроні, — мені здається, я таку вже десь бачив. Якщо не помиляюсь, так було відмічене місце народження того, хто минулого разу розпочав війну. Напевно, нам варто було б повідомити П'ятого Творця! Це станеться вже через два Місячні оберти.

Старший провів поглядом зліва направо, щоб переконатися, що на нього ніхто зі співробітників не дивиться, і тихо запитав, прикриваючи рот біля гарнітурного мікрофона рукою:

— А у тебе є ще який-небудь невикористаний нищівний алгоритм?

— А, так, — згадав адмін, — був один. Тимчасовий розлом в планетарній корі.

— О, те що треба. Тимчасовий – ніхто не помітить, а розлом… Ну, туди йому й дорога, — з якимось дивним азартом в очах промовив старший.

— Запускаю? — хитро посміхаючись і теж за компанію, хоч і був у кабінеті один, прикриваючи рот рукою, уточнив молодший.

— Агась, запускай, — упевнено прошепотів старший. — І пішли вже вживати твій трав'яний чай на цих продуктах конденсації водяної пари.

— Хмарках, — підказав.

— Ага, саме там, — кивнув у відповідь.

— Тільки не забудь зняти свій костюм і замотатися в біле простирадло, — наполегливо порадив молодший. — На випадок, якщо нас люди побачать. Не руйнуватимемо їх уявлення про богів.

— Як скажеш, — знизав плечима старший, не особливо розуміючи потреби всієї цієї ритуалістики у відділі розробки програмних оболонок планет. — Мені б ще якось не заплутатися в ній і не впасти.

— Ну впадемо, то станемо падшими, — хихотнув молодший, явно щось приховуючи.

— А це що?

— Ось впадемо, тоді й розкажу, — молодший засміявся і підкинув в руках коробочку з «чаєм» та двома люльками. А переписати алгоритм червоного дощу у цій метушні забув…

Кінець