Аманді Хоуп - Нескорена імператриця. Протистояння, Аманді Хоуп

Глава 3

Збираючись, дівчата були у піднесеному настрої.

- Пані, візьміть цю фарбу для очей! - протягла Улла тонку різьблену коробочку. - Крамар запевняв, що вона не стирається, навіть якщо вмитися.

- Правда? - Ліна взяла чудо-засіб і підвела очі.

- Гарно! - захопилася служниця, милуючись її відображенням у дзеркалі.

- Подивимося, чи така гарна фарба! - з цими словами Ліннея намалювала у себе на внутрішній стороні ліктя невелику плямку, прималювавши голову і лапки, здалеку зображення стало схоже на черепаху.

- Ой! Як у вас чудово виходить! – із захопленням випалила служниця.

- Ось і перевіримо цю фарбу сьогодні на джерелах.

Будучи імператрицею, вона любила туди їздити. Вода в невеликих озерах, утворених гарячими джерелами, завжди була теплою і навіть взимку не замерзала, та ще й вважалася цілющою.

Іноді вона оправлялася туди на цілі тижні, ночувала в невеликому дерев'яному будиночку, зведеному імператором колишньої династії. Найважчим було повернутися до палацу після мирного та блаженного відпочинку.

Прибула на джерела пані Белтрам серед перших. Територія була наче навмисне розрізана скелею на дві половини чоловічу та жіночу. Тому й ті й інші могли почуватися вільно.

Сім'ї, що виїжджали сюди, збиралися разом лише надвечір, щоб посидіти за чашкою ароматного чаю в найближчій таверні, яка стала звати Імператорською з тих пір, як давним-давно члени високопоставленої родини облюбували цю місцевість для відпочинку.

Вибравши собі найзатишніше місце, Ліннея приємно розташувалася разом із служницею. Улла спробувала чинити опір, бачачи, що всі слуги розташувалися недалеко від господарів, але у воду не входили. Тільки дочка генерала була непохитна.

- Залазь! - заявила вона насупившись. - Помасажуй мені плечі! Вони стали болючими.

Вона схитрила, щоб служниця теж могла поблаженствувати в теплій воді.

Прибув третій принц разом з усією своєю свитою. Ліна одним оком помітила, як пані Нія забиралася у воду подалі від неї.

Приїхали дружина та наложниці наслідного принца з ще більшою групою супроводжуючих.

«Весь двір сюди зібрався?» – трохи засмучено відзначила про себе Ліна.

Але раптом її настрій докорінно змінився. Вона помітила постать, яка її дуже цікавила.

Наперсниця імператора пройшлася зовсім поруч, і поки слуги облаштовували для неї місце і допомагали їй роздягнутися, окидала критичним поглядом обстановку.

Побачивши дочку генерала, наперсниця посміхнулася і підійшла ближче.

- Ваше обличчя єдине, яке не викликає у мене мігрені, - вона влаштувалася поряд, з блаженством заплющуючи очі.

- Рада вітати пані Агату! – у відповідь усміхнулася Ліна.

Вона дивувалася, які неочікувані нині повороти долі. У минулому житті вона щосили намагалася познайомитися ближче з наперсницею. Але та ніколи не підпускала до себе і трималася з нею холодно.

Може, це від того, що в тому житті в момент знайомства Ліна вже була дружиною третього принца?

І можливо, вона невірно оцінила спілку наперсниці з Гордором Крегастом? Він був заснований не на помсті через вбивство імператором її коханого. Стара рана давно загоїлася. А ось знищення юного герцога Лабонта могло сколихнути серце літньої дами. Якщо зважити, що й тоді вони були дружніми.

Виходить, порятунком герцога дочка генерала кардинально сколихнула багато сил.

Тільки це, на жаль, не змінило ходу історії. Союз з наперсницею цілком можливий, але не принца, а герцога Лабонта.

- Пані Белтрам! – заговорила першою наложниця імператора. - Я в юності знала вашу матінку!

- Наперсниця була знайома з моєю матінкою? – здивовано перепитала Ліна.

- Так, ми один час були дружні, поки ваш батько не відвіз її подалі від палацу, - зітхнувши, ностальгічним тоном промовила леді. – І правильно зробив! Він завжди був розумніший за інших.

Ліна дуже хотіла знати, чому пані Лобу була така упереджена до неї в минулому житті? Тепер вона говорила, як давня подруга. Що ж такого сталося тоді, що ця привітна леді перетворилась на статую з каменю, нездатну на емоції. Жаль, що не можна її запитати про це.

- Батько ніколи вас не згадував! - підтримуючи ввічливу бесіду, тихо промовила Ліна.

На це наперсниця засміялася.

- Ти вся у нього! Така сама чесна! Навіть не боїшся мене образити цими словами.

- Вибачте! – одразу вибачилася дівчина.

Насправді вона давно перестала бути чесною та простодушною. Ця риса несподівано виявилася поруч із наложницею імператора. Чомусь Ліннея не боялася бути з нею відвертою.

Ніби відчувала, що поряд людина, якій можна вірити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍