Віолетта Котова - Серденько Змія, Віолетта Котова

- Не думаю, що це гарна ідея. – майже прошипів невдоволений Кір.

- Не час згадувати минуле. Тобі в першу чергу треба думати головою, бо ти серед нас один багатодітний батько. – спокійно відповів Сергій. – Наразі треба приймати рішення швидше, бо ми з вами добре знаємо, що з хвилини на хвилину розпочнеться. По-доброму це треба було зробити ще й раніше! Там безпечно, море поряд, чисте повітря! Думай головою, а не спогадами, друже!

 Я слухав Сергія й розумів, що він має рацію, але для Кирила то були дуже болісні спогади. Все ж таки не втримався та вирішив додати своїх п’ять копійок.

- Насправді це дуже непоганий варіант. Надійно, в купі їм не прийдеться сумувати, та й буде кому допомогти Любі з малими, та й старші хлопці будуть з ними, такі дорослі парубки повиростали. Думаю, що Іра з Лесею зрадіють.

-  До речі, я можу також організувати бусик, щоб відвезти дівчат всіх разом. Повезу особисто. – на останок додав Сергій. Секундна пауза трохи затягнулась, але друг все одно здався.

- Гаразд! Гаразд! Вмовили! – вигукнув Кирило насупивши брови. – Моя Люба можливо тільки на такий варіант і згодиться, сам я не потягну з нею сперечатися. Тим паче мені треба збиратися, завтра ввечері на мене вже чекають.

- От і добре. Нам всім треба готуватися…