Антон Олександрович Волошин - Сріблясті пухнастики на планеті потворних істот, Антон Олександрович Волошин

class="book">– Так, капітане, курс майже вірний, – доповів Сау, закінчивши розрахунки, – коригування 0,0274. Необхідна швидкість W4,67. Зиме, потрібно більше потужності, можемо не встигнути набрати швидкість до входу в атмосферу!

– Потужність критична, – відповів Зим, – роблю все, що можу.

– Шість небезпечних об’єктів перетинають курс, – схвильовано доповів Ліу, – можемо знищити тільки два, решта надто великі! Дін тримай цілевказівки, капітане, ось пропозиції щодо коригування курсу.

Ліу надіслав необхідні цифри на пульти Діна і Таї.

– Але коригуючи курс ми не встигнемо набрати необхідну швидкість! – крикнув Сау.

«Тільки цього не вистачало!» – буркнув Таї собі під ніс, потім сказав голосно:

– Сау і Ліу, будь ласка, рахуйте разом, мені необхідні критичні, мінімально можливі коригування!

– Спробуємо, – відповів Сау, – але швидкість ще замала і параметри польоту нестабільні, можемо не проскочити!

Таї вже чітко відчував телепатичні сигнали небезпеки, що випромінював кожен з членів екіпажу. Мабуть він і сам їх випромінював. Мотнувши головою Таї спробував позбутися тривожних думок і міцніше стиснув штурвал. Тим часом Дін увімкнув лазери і знищив першу ціль.

– Ось єдині можливі коригування курсу, – сказав Сау, завантажуючи дані у бортовий комп’ютер, – але капітане, з однією з цілей ми розходимось на відстані 3,656 +/– 3,657, тобто цілком можливий контакт.

Коли Сау сказав останні слова сигнали небезпеки від усіх членів екіпажу значно підсилились, хоча ззовні ніхто не виявив тривоги, кожен зосередився на своїй роботі.

– Хіба ми маємо вибір? – сказав Таї, виводячи катер на вказаний курс, – раджу всім вдягти скафандри і пристебнутись ременями безпеки.

Процедура аварійного вдягання космічних скафандрів була відпрацьована до повного автоматизму і зайняла зовсім небагато часу. Але попри це пухнастики ледве встигли вдягтись до того моменту, коли катер наблизився до об’єкту, розходження з яким було небезпечним. Події розвивалися блискавично. Затамувавши подих космічні мандрівники спостерігали як величезна конструкція незрозумілої форми стрімко наближається до їхнього катера. Проскочимо! Ні! Все ж проскочимо! Ні!..

… Удар був жахливим. Але сталося не те, чого вони боялися більш за все. Катер не врізався у шмат космічного мотлоху, а лише по дотичній зачепився кабіною за якийсь з його металевих елементів. Через величезну результуючу швидкість скло кабіни, яке пухнастики вважали абсолютно надійним, було розрощене вщент. Пухнастики опинилися у відкритому космосі. Передбачливість Таї, що наказав вдягнути скафандри і пристебнутись, врятувала їм життя. Та ще не все було скінчено. Адже при ударі корабель втратив швидкість і значно змінив курс. Двигуни все ще працювали, але спроба вийти на орбіту планети тепер стала безнадійною. Єдине, що їм залишалося – спробувати увійти в атмосферу під найвдалішим кутом і сподіватись, що пошкоджений катер і їх скафандри, що для цього не пристосовані, витримають проходження через щільні шари атмосфери. Мають витримати!

Не дочікуючись команди, Сау швидко розрахував потрібний курс на входження в атмосферу і видав інформацію Таї, який доклав усіх зусиль, щоб вивести пошкоджений корабель на вказаний курс і втримати його.

– Тримайтеся! – тільки і встиг сказати він, коли їх охопив вогняний буревій від тертя об повітря.

Вони б і раді були втриматися, але їм це було не під силу. Системи життєзабезпечення скафандрів впоралися з пекельним вогнем, що їх охопив, але не витримали паски безпеки. Від шаленої температури вони тліли, плавились, обривалися і пухнастиків одного за одним викидало з розбитої кабіни. Тільки командирське крісло Таї, що було розташоване попереду, опинилося частково вкритим рештками уламків кабіни. Його ремені горіли не так сильно і витримали навантаження. За короткий час, Таї залишився на катері один. Намагаючись втримати катер на траєкторії, він намагався себе заспокоїти, настільки, наскільки це взагалі можливо у подібній халепі. Він хвилювався не за себе, а за своїх друзів, що опинилися поза бортом.

«Скафандри витримають спеку, – переконував себе Таї, – атмосфера знизить швидкість, а при підльоті до поверхні автоматично увімкнеться реактивна гальмівна система. Все має бути добре. Але що чекає на них після приземлення?..»

Він відчував телепатичні виклики на допомогу від Сау, Ліу та Зима. Допомогти їм зараз він не міг, але принаймні вони були живі. Не було сигналу лише від Діна.

«Тільки б виявилося, що він лише втратив свідомість! – казав Таї сам собі – Тільки б усе обійшлося!»

Поверхня блакитної планети стрімко наближалася і Таї спробував запустити атмосферні двигуни, що були необхідні для приземлення. Спроба виявилася невдалою. Двигуни чхнули, але тяги не з’явилося. Він спробував ще і ще. Та скільки він не намагався, вкрай перегріті двигуни не запускалися. Якби тут був Зим, він би обов’язково прийняв правильне рішення, що базувалося б на спеціальних знаннях та багатому досвіді. Таї ж міг спиратися лише на логіку і вдачу. Він увімкнув систему охолодження атмосферних двигунів на повну потужність і відвів значну частку енергії на пускову систему. Треба було дочекатись, доки двигуни охолонуть, а їх пускова система накопичить досить енергії. Між тим катер прорізав хмари і швидко наближався до скелястого острова у синьому, судячи з усього водяному океані. Таї міг залишити катер і приземлитись, застосовувавши реактивну посадочну систему скафандра. Але втративши катер вони втратили б надію повернутися додому. Адже їх телепатичні сигнали небезпеки не могли подолати міжгалактичну відстань, а надія на те, що інші пухнастики знайдуть їх серед усіх сотень мільярдів зірок і планет, була зовсім примарною. Корабель потрібно було врятувати обов’язково. Тому Таї ризикнув власним життям заради порятунку усієї команди. Він мав лише один єдиний шанс запустити атмосферні двигуни в останню мить перед ударом об скелі. Взявши штурвал на себе він невимушено зажмурив очі, затамував подих і активував систему запуску двигунів. Знову чхнувши вони заревіли, але на мить пізніше ніж розраховував Таї. Йому не вистачило зовсім трохи, щоб перевести катер у горизонтальний політ. Зачепивши кормою скелю, катер провалився у штопор і рухнув на піщаний берег острова.

Деякий час Таї не міг оговтатись від потрясіння, але телепатичні сигнали небезпеки від Сау, Зима та Ліу змусили його отямитись і почати діяти. Швидко скинувши зіпсований скафандр Таї вискочив з кабіни і роздивився. Катер мав численні пошкодження, але загалом був цілий. По-перше необхідно було привести до ладу органи керування і атмосферні двигуни, що б він знову міг літати, принаймні над поверхнею планети. Потім треба негайно знайти Зима. З допомогою такого кваліфікованого спеціаліста ремонт піде хутчіше. А що стосується гіперпросторного обладнання, тут Зим єдиний пухнастик з їх екіпажу, який би міг його полагодити. Аж ось в голову Таї прийшла думка, яка йому зовсім не сподобалася. Космічний мотлох… Немає ніяких сумнівів, що він був штучного походження і, судячи з