Шиллер Фрідріх - Розбійники, Шиллер Фрідріх

Мене верне від цього чорнильного віку, коли я читаю в мого Плутарха1 про великих людей.

Шпігельберг (ставить перед ним склянку і пє). Почитай краще Иосифа 2.

Карл Моор. Яскрава іскра Прометеєвого вогню3 погасла, замість неї обходяться тепер бенгальським полум'ям, цим теат-: ральним вогнем, що ним і люльки не запалиш. Люди сновигають, як щури по палиці Геркулеса 4, і сушать собі мозок дослідженням того, що це за штука була у нього в мошонці. Французький абат повчає, що Олександр Великий був полохливий, як заячий хвіст; сухотний професор за кожним словом підносить пляшечку з нашатирним спиртом до свого носа і читає лекцію про силу. Бель-баси, які непритомніють, догравшись до немовляти, критикують тактику Ганнібала б; молокососи виуджують фрази з опису битви при Каннах 6 і скиглять над перемогами Сціпіона 7, опис яких доводиться їм перекладати.

1 Плутарх (між 46—126 рр. н. ери)—грецький історик і письмен-ник-мораліст, автор життєписів великих полководців і державних діячів стародавнього світу. Ці життєписи були улюбленим читанням молодого Шіллера.

2Флавій Иосиф (37—105 рр. н. ери)—греко-єврейський історик. Шпігельберг згадує про нього в зв'язку із своїми планами відновлення єврейського царства в Палестіні.

3 Прометей, у старогрецькій міфології,—титан, втілення людської думки, п нездоланної, героїчної сили. У міфах розповідається, що він навчив людей усіх ремесел і викрав для них вогонь з неба. Батько богів Зевс покарав за це Прометея, звелівши прикувати його до дикої скелі на Кавказі. Образ Прометея—один з наймогутніших у світовій літературі, починаючи з трагедії старогрецького поета Есхіла "Прометей закутий". В українській літературі цей сбраз змальовується в творах Тараса Шевченка, Лесі Українки, Пгііла Тичини, Андрія Малишка.

4 Геркулес (або Геракл)— легендарний герой старогрецьких міфів, найвищий ідеал мужності і сили, прославлений у багатьох піснях, переказах і драматичних творах.

5 Ганнібал (247—183 рр. до н. ери)—славетний полководець стародавнього Карфагену, торгового міста-держави в Північній Африці.

6 Битва при Каннах (216 р. н. ери)—одна з найблискучіших перемог Ганнібала, в якій він знищив 80-тисячне римське військо.

7Сціпіон Старший (235—184 рр. до н. ери)—римський полководець.

Шпігельберг. Оце справді олександрійське скигління *. Карл Моор. Прекрасна нагорода за кривавий піт, пролитий вами на полях боїв: ви тепер живете в гімназіях, і ваше безсмертя знехотя таскають, перев'язавши школярським ремінцем. Непогане відшкодування за ваші рани і кров — стати обгорткою для пряників у нюрнберзького крамаря або, в кращому разі, потрапити до рук французького драматурга, який поставить вас на ходулі і смикатиме за дротину. Ха-ха-ха.

Шпігельберг (п'є). Читай Иосифа, прошу тебе. Карл Моор. Тьфу! Хай він западеться, недолугий вік кастратів, здатний тільки пережовувати події давніх часів та калічити коментарями і спотворювати в трагедіях героїв старовини. Сила його лона виснажилась, і тепер продовженню роду людського доводиться допомагати пивними дріжджами.

Шпігельберг. Чаєм, брате, чаєм!

Карл Моор. Вони відгородились від своєї здорової природи всякими пошлими умовностями, їм невистачає духу спорожнити склянку, бо їм доводиться пити її за чиєсь здоров'я,— вони підлизуються до підмітальника, щоб він замовив за них слівце перед його милостю, і присікуються до бідняка, якого їм нема чого боятися. Підносять себе до небес за влаштований ними обід і готові отруїти один одного за якийсь матрац, що його перехопили в них на аукціоні. Осуджують садукея 2, який недосить ретельно відвідує церкву, а самі перед вівтарем лічать свої лихварські проценти, схиляють коліна, щоб пишніше розпустити свій шлейф, і не зводять очей з пастора, щоб добре роздивитись, як завитий у нього парик. Непритомніють, побачивши, як ріжуть гуся, і плещуть у долоні, коли їх конкурент вертається з біржі банкрутом. Як гаряче я тиснув їм руки: "Ще тільки один день!" Даремно! В боргову яму собаку! Благання! Клятви! Сльози! (Тупнувши ногою.) Стонадцять чортів!

Шпігельберг. І все це задля якихось двох-трьох тисяч паршивих дукатів...

Карл Моор. Ні, не сила думати про це! Чи ж втиснути мені своє тіло в корсет, чи ж зашнурувати законом волю! Закон примушує плазувати слимаком те, що повинно орлом літати. Закон не створив ще жодної великої людини, тоді як свобода породжує велетнів і великі крайності. Вони забираються в черево тирана, догоджають вередливому його шлункові і задихаються від

1 Тобто дуже вчене скигління. Натяк на вчених так званої Олександрійської епохи (з III ст. до н. ери по IV ст. н. ери), що замість творчих наукових досліджень провадили класифікацію та коментування творів античної літератури і вславились своєю дріб'язковістю й педантизмом.

2 Садукеї — релігійно-раціоналістична секта в стародавній Іудеї. і

його вітрів. Ах, коли б то дух Армінія 1 ще тлів у попелі! Поставте мене на чолі війська з таких хлопців, як я, і Німеччина стане республікою, проти якої Рим і Спарта здаватимуться жіночими монастирями. (Кидає шпагу на стіл і встає.)

Шпігельберг (схоплюється). Браво! Бравісімо! Ти якраз нагадав мені один важливий пункт. Я шепну тобі дещо на вухо, Моор,— воно вже давно мене цікавить, а ти якраз підходяща для цього людина,— пий же, брате, пий! Що якби ми обернулися в євреїв і почали мову про іудейське царство?

Карл Моор (регоче на все горло). А! Тепер я бачу,— ти хочеш вивести з моди крайню плоть, бо цирульник уже позбавив тебе твоєї?

Шпігельберг. А, щоб тебе, шкуро ти ведмежа! Я й справді вже якимсь чудом наперед зазнав обрізання. Ну, скажи, хіба це не хитрий і не сміливий план? Ми розсилаємо маніфест на всі чотири сторони світу і всіх, хто не їсть свинини, закликаємо до Палестіни. Там я доводжу за допомогою переконливих документів, що Ірод-четверовлаоник2 був моїм предком, і так далі. Оце буде перемога, хлопче, коли вони знову вийдуть на суходіл і заходяться заново відбудовувати Єрусалим! Тоді швиденько — геть турків з Азії, рубай кедри на Лівані3, будуй кораблі і да-віай цілим народом торгувати старими позументами та пряжками. Тим часом...

Карл Моор (усміхаючись бере його за руку). Годі, товаришу, пустувати.

Шпігельберг (здивовано). Тьфу! Чи не збираєшся ти розіграти роль блудного сина ? Такий хлопець, як ти, що шпагою надряпав на обличчях більше, ніж три канцеляристи напишуть протягом високосного року в книзі наказів! Чи не повинен я нагадати тобі про собачий похорон за першим розрядом? Ха-ха! Доведеться мені відновити в твоїй пам'яті власний твій образ,— це вдихне вогонь у твої жили, коли ніщо вже більше не дає тобі натхнення. Ти пам'ятаєш, як пани з магістрату 4 підговорили підстрелити ногу твоєму собаці, а ти для реваншу оголосив наказом піст цілому місту? Всі глузували з твого рескрипту. Але ти, не давши маху, звелів скупити все м'ясо в цілому Лейпцігу, так що через вісім годин по всій окрузі не стало й кісточки, і риба по

1 А р м і н і й, або Г е р м а н, — вождь старогерманського племені херус-ків. У спілці з іншими германськими племенами розбив римські легіони в Тевтобурзькому лісі (IX ст. н. ери).

2 Четверовласниками (тетрархами) римляни називали правителів провінцій, поділених на чотири військово-адміністративні округи.

3 Ліван — гірське пасмо в Сірії, що колись славилось своїми кедровими лісами.

4 Магістрат — міське управління, що відало судово-адміністративними і податковими справами міста.

чала підніматися в ціні. Магістрат і городяни вирішили помсти-тись. Ми швидко виступили, до тисячі семисот хлопців, з тобою на чолі, а за нами — і м'ясники, і кравці, і крамарі, і шинкарі, і цирульники, і всі цехи, і поклялись розгромити ціле місто, якщо у нас торкнуть хоч волосину на голові. Скінчилось так, як із стрільбою в Горнбергу і вони впіймали облизня. Ти скликаєш лікарів, аж цілий консиліум, і пропонуєш три дукати 2 тому, хто пропише собаці рецепт. Ми побоювались, що в цих панів вистачить гордості відмовитись, і вже умовлялись вдатися до насильства. Але в цьому не виникло потреби,— ці пани побилися між собою за три дукати і збили ціну до трьох шелягів; за одну годину було написано аж дванадцять рецептів, так що бідна тварина незабаром після того здохла. Карл Моор. От падлюкиї

Шпігельберг. Похоронна церемонія була обставлена з усією помпою, кантів 3 на честь собаки було безліч, і ми, числом до тисячі, кожен з ліхтарем в одній руці і рапірою — в другій, пройшли через ціле місто, з дзвонами і брязкотом, до місця собачого поховання. Потім ми обжирались аж до самого світанку, а ти, подякувавши панам за сердечне співчуття, звелів продати решту м'яса за половину ціни. Mort de ma vie! 4 Ми дивились тоді на тебе з такою ж повагою, як гарнізон завойованої фортеці на переможця.

Карл Моор. І тобі не соромно цим вихвалятись? У тебе немає совісті навіть настільки, щоб посоромитись цих витівок ?

Шпігельберг. Годі, годі! Ти більше не Моор. Пригадуєш, як сотні разів, із пляшкою в руці, ти кепкував зі свого старого скупердяя і говорив — нехай собі скнарить і збирає, а ти зате матимеш, чим полоскати собі горло. Пригадуєш? А? Пригадуєш? Ах ти, безсовісний, жалюгідний хвалько! Це говорилось по-молодецькому, по-дворянському, а тепер...

Карл Моор. Будь ти проклятий, що нагадуєш мені про це! Проклятий я, що говорив це! Але це було тільки під впливом винних парів, а серце моє не чуло, що молов язик.

Шпігельберг (хитає головою). Ні! Ні! Ні! Цього не може бути. Неможливо, брате, щоб ти говорив серйозно. Скажи, братіку, чи не від злиднів у тебе такий настрій? Слухай, я роз

1 Розповідають, що жителі швабського міста Горнберг вийшли салютувати своєму герцогові, не взявши з собою пороху. Спогад про "горнберзьку стрілянину" став прислів'ям.

2 Дукат — венеціанська золота монета, що згодом поширилась по всій Європі.

3 Канти — віршовані пісні, які писали в XVI—XVII ст. на різні урочисті випадки.

4 Гнівний вигук, що означає приблизно: "Чорт забирай" (франц.).

кажу тобі випадок з моїх дитячих років. Біля мого дому був рів, щонайменше футів з вісім завширшки, і ми, хлопчаки, бувало наввипередки намагаємось через нього перескочити. Але все даремно. Геп! — і ти вже скотився, а над тобою і свист, і регіт, і геть усього закидають сніжками.