Сейєд Алі Хосейні Хаменеї - Палестина. Найважливіша проблема ісламського світу

ким були люди, яких стратили? Контрабандистами героїну і морфію. Іншими словами, люди, яких засудили на смерть, заслуговують того, що бути страченими більше, ніж один раз, якби це було можливо. І це ви називаєте утисками прав людини? Вони кажуть: «Іран – терористична держава». Коли ми їх запитуємо чому вони називають Іран терористичною державою і чому вони стверджують, що Іран поширює тероризм, вони кажуть: «Гляньте, що роблять люди у Палестині та в Лівані». Гаразд, яке це відношення має до Ірану? Звісно ж, немає сумніву, що деякі люди у Палестині та у Лівані пробудились і отримали натхнення від Ісламської Революції. Ці люди кажуть: «Чому ви привели бездомних сіоністів, які стали узурпаторами, створили фальшиву державу Ізраїль і допомогли їй домінувати над Ліваном та Палестиною?». А як це пов’язано із Іраном? Якщо певне число людей, захищають свої домівки, чи означає це що вони терористи? І чи означає це, що Іран експортує так званий тероризм?

Розділ 3. Сіонізм та Ізраїль

Сіоністський режим: значно слабший, аніж кілька років тому

На щастя, у нас добре становище сьогодні. На противагу, становище наших ворогів та опонентів ненадійне. Як я говорив учора і позавчора, сьогоднішня Америка вже не є тією, якою була 10 чи 15 років тому. До того ж, сіоністський режим вже не є тим, яким він був кілька років тому: він отримав серйозний удар. (сказано у 2006 – прим. перекладача)

Гегемонія сіонізму над більшістю засобів масової інформації

Сіоністи мають вплив на більшість ворожих пропагандистських машин. Більшість відомих світових ЗМІ належать сіоністам. Деякі з відомих радіостанцій також належать їм. Сіоністи поводяться наче пес на прив’язі у нахабних наддержав. Їхня роль – гавкати, кусати й атакувати різних людей. Від них не слід очікувати, що вони поводитимуться інакше. Звісно ж, ніхто ними не турбується. Але якщо хтось візьме і подивиться на їхню пропаганду протягом різних епох, той побачить приголомшливі речі.

Гегемонія сіонізму над більшість глобальних владних центрів

Сьогодні ми маємо справу із великим ворожим табором, що складається зі світових сил. Цей табір сформований у міжнародних центрах сил – фінансових та економічних наддержав – які здебільшого контрольовані сіоністами та великими капіталістами. Цей табір використовує все що може задля конфронтації з Ісламською Республікою. І, на жаль, всередині країни є люди, що знаходяться під їхнім впливом. Певні люди приєдналися до опозиційного табору і намагаються здійснити удар. На жаль, це факт. Однак серед людей також є пильні, обізнані та вмотивовані. І вони діють активно. Вони благочестиві. Вони цікавляться принципами Ісламської Республіками та її підґрунтям. Ось це правди, на яких заснована Ісламська Республіка. На щастя, ми зробили прогрес протягом останніх років.

Поступки перед Ізраїлем призводять до ще більшого насильства

Іранці усвідомлюють цю правду й інші нації повинні зрозуміти це. На щастя, багато ісламських та вільних націй в світі більш-менш розуміють цю проблему. За 45 років, які минули після окупації Палестини (сказано у 1992 – прим. перекладача) я дійшов висновку, що все більше арабських держав та палестинських організацій поступилися, а нахабство і насильство з боку ворогів зросло. Як наслідок, палестинці мають лише один спосіб звільнити себе: це збройна і самовіддана боротьба, яку слід вести як у Палестині, так і за її межами. Обов’язок усіх мусульман світу – сприяти цій ісламській боротьбі.

Вороги користуються браком пильності мусульман

Ісламська умма повинна залишатись пильною і повинна пам’ятати цей свій обов’язок. Вороги Бога користуються браком пильності мусульман, інакше наскільки сильними були кілька сотень тисяч сіоністів, які розпочали це? І сьогодні їхнє число зросло до кількох мільйонів, не дивлячись на всі протести, які вони викликали в світі. Якби глави ісламських держав були пильними і якби ісламські нації були пильними, то чи змогла б тоді американська підтримка врятувати Ізраїль? Ясно що ні. Мусульмани перестали бути пильними і ось чому вороги змогли проявити свою силу. Наші вороги не є аж такими сильними: це ми не впевнені у своїх силах.

Ізраїльська змова про мир

Звісно, апеляція до слова «мир» сьогодні – це хитрість, яку використовують сіоністи й ті, хто їх підтримку – Америка є їхнім найбільшим помічником. Вони кажуть: «Домовтесь про мир. Які у вас є непорозуміння?» Так, мир це добре, але де і з ким? Уявіть, що хтось увірвався у ваш дім, почав бити вас, образив вашу дружину й дітей, захопив дві з половиною кімнати вашого дому із трьох, які у вас були і потім сказав: «Чому ви скаржитеся до різних людей? Чому ви продовжуєте боротись? Давайте домовимось про мир». Хіба це мир? Мир буде доречний коли окупант залишить будинок і тоді, якщо між вами будуть проблеми, інші можуть долучитися і допомогти вам домовитись про мир. Ви сидите у нашому домі. Ви вчинили багато злочинів на нашій батьківщині і якби могли здійснити іще більше злочинів, то здійснили б. Сіоністський режим продовжує атакувати південь Лівану майже щоденно. Він атакує не ліванських солдат, а скоріше села і школи у південному Лівані. Кілька днів тому (сказано 31 грудня 1999 – прим. перекладача) сіоністський режим атакував школу в південному Лівані, убивши малих дітей. Ці діти не атакували сіоністів і не мали жодної зброї. Природа сіоністів агресивна. В той день, коли сіоністи увійшли до південного Лівану і вбивали людей, як вони це робили у Дейр-Ясіні та інших місцях, ніхто не кривдив їх. Принаймні ті люди, яких вони вбили, не робили нічого такого, що б заслуговувало на це. Звичайно, частина хороброї арабської молоді боролась проти них. І тоді вони казали: «Чому ви вторглися до нашого дому і робите усе це?» Однак люди, ображені сіоністами і були змушені залишити свої ферми і села через різанину, не робили нічого. Отже, агресія є частиною природи самого режиму. Із самого початку, сіоністський режим був заснований на примусі, насиллі, жорстокостях, і надалі лише вдосконалюється в цих характеристиках. Він не може й не буде робити якийсь прогрес без жорстокості та примусу і ви усе ще стверджуєте, що палестинці повинні досягти миру із цим режимом?! Який мир? Ніхто б не воював з ними, якби вони не були жадібними. Іншими словами, нехай вони повернуть Палестину її реальним господарям, заберуться геть, або нехай попросять в уряду Палестини дозволу частині з них або усім їм залишатись у Палестині. Війна почалась після того, як вони вдерлися до палестинських домівок. Вони вигнали палестинців з їхніх домівок й нині поводяться з ними жорстоко. Вони