Володимир Броніславович Бєлінський - Країна Моксель, або Московія. Книга 2

посилатись на свідоме замовчування О. С. Уваровим окремих брехливих вимислів. Він усе-таки багатьма облудними міфами користувався. Та й імперська цензура ніколи б не дозволила навіть графові О. С. Уварову відкрито спростовувати міфічні "основи імперії".

Через те ми не станемо в цьому розділі акцентувати увагу на помилках археолога, а детально вивчимо саму працю "Меряни та їхній побут за курганними розкопками". А вже далі подивимось, як заповзято кинулися деякі російські історики й археологи (через півсотні років) підправляти, а то й спотворювати великого археолога, його наукові дослідження. Вони, укотре вже, стали мудрі "по шкоді".

Простежимо, як з’явилися ці чудові дослідження графа О. С. Уварова. Ось що він пише у своїй праці "Меряни та їхній побут за курганними розкопками":

"У 1850 році колишній міністр внутрішніх справ граф Л. А. Перовський... запропонував мені дослідити ґрунт Новгорода і його околиць. Але, знаю чи, що в Новгороді та Новгородській губернії досить часто й раніше проводилися розкопки, не завжди вдалі, я подав графові Перовському думку почати дослідження в Суздалі й біля Суздаля, на місцевості, ніколи ще не дослідженій... Граф Перовський прийняв цю пропозицію і навесні 1851 року відправив мене в Суздаль дія починання робіт. Відтоді до 1854 року, впродовж чотирьох років, були виконані археологічні пошуки в повітах: Суздальському. Володимирському, Юріївському, Переславському і Ростовському. Кількість розритих тут місцевостей і курганів була настільки велика, що загальний висновок із цих студій под на нам напрочуд цікаві й доволі точні матеріали як про первісне місце перебування народу мері, так і про звичаї, домашній побут і торгові зносини цього народу...

Усього досліджено протягом чотирьох років 163 місцевості й розрито 7729 курганів" [4. с. 1].

Зверніть увагу на деякі факти, на яких наголошує археолог. По-перше, па місцевостях, де працював О. С. Уваров, ніхто до нього розкопок не робив, тобто знайдені там першоджерела були ним першим і виявлені. По-друге. О. С. Уваров її рові а розкопки найголовніших політичних центрів так званої ростовсько-суздальської землі, як-от: Ростова, Суздаля, Володимира, Юр'ева, Переславля, а його колеги — Мурома, Коломия, Москви, Рязані, Можайска, Твері, Костроми, Ярославля, Галича-Мерського та інших. Щодо тих земель, де не робив розкопок він особисто, або його помічник, археолог Павло Степанович Савельєв. О. С. Уваров для видання книги використав археологічний матеріал своїх сучасників. Що дуже важливо — вони ще не фальшували матеріал заради так званого московського слов’янства". То були археологи 30—50-х років XIX століття. Надалі ми вкажемо тих археологів і їхні роботи.

І нарешті, по-третє: досліджуючи величезний археологічний матеріал, як свій, так і запозичений, граф О. С. Уваров установив, що всі поселення і землі були виключно "місцями проживания й перебування народу Мері'". Археолог чітко зафіксував проживання мері на тій землі, починаючи з VI—VII і аж до XVI століття. Про подальший період проживання він промовчав, хоча й підтвердив багатьма фактами.

На початку книги О. С. Уварова, між сторінками 8 і 9, прикладена Карта Мерянської землі за Археологічними і Філологічними дослідженнями, Складена гр. Уваровим".

Карта також і унікальним матеріалом, як і сама книга, тому що включає в "Мерянську землю", яка простягається від Галича-Мерського. Костроми та Ярославля до Калуги, Кашири і Рязані, всі найдавніші центри країни Моксель, такі як: Торжок, Твер, Клин, Москва, Переславль, Ростов, Юр’єв, Суздаль, Володимир, Коломна та ін.

На тій карті граф допустив єдиний недогляд, позначивши тільки міста: Галич-Мерський, Ростов, Суздаль і Муром. Забувши вказати інші. Але "Мерянська земля" дуже чітко окреслена лініями, на неї нанесені ріки та озера, так що відновити недогляд графа було нескладно.

"Проведені пошуки цілковито підтвердили... показання літописця: "а на Ростовському озері Меря, а на Клещині озері Меря ж"... Цими короткими словами позначені дві головні місцевості (Клещино або Переяславське озеро та Ростовське озеро), навколо яких переважно зосереджувалися перші житла мерян і звідки згодом меряни вийшли, поширюючи свої території. Для зростаючої чисельності народу простір, зайнятий навколо озер, був недостатнім, та й інші причини, як, наприклад, торгівля, спонукали до заснування нових поселень уздовж плину великих рік" [4. с. 2].

Пов'язавши свої дослідження зі стародавнім літописом, археолог показав древній мерянський народ не у звичайній російській консервації, як завжди це трактували московські "державні історики", а саме в життєвій динаміці. Тобто меря, за багато сотень років розвитку, не сиділа на одному вузькому місці, а, у зв’язку з великим приростом населення, постійно розширювала межі проживання. Вона розширювала свої володіння не лише на північ і схід, але частіше на захід і південь, у місця, більш сприятливі для життя. Не варто забувати, що сусідами мері були родинні племена фінського етносу, які розмовляли близькими наріччями.

Якщо подивитися на розташування Ростовського і Переяславського озер, то побачимо, що сама їхня географія сприяла розширенню володінь мері. Адже без жодних труднощів меря могла рухатися великими ріками — Волгою, Вкою, Клязьмою, Москвою, Вологою та їх притоками в усі сторони світу Що ой засвідчіть археолог О. С. Варову. Як побачимо надалі, цьому є ой багато інших підтверджень.

Праці археолога О. С. Варова мали у свій час велику вагу ой авторитет, Усі енциклопедичні словники царської Росії подають археолога О. С. Варова як видатного вченого і незаперечного фахівця. Здається, археолог навіть передбачав, що надалі комусь можуть не сподобатися його праці, що згодом на них накладуть табу і почнуть замовчувати, тому застеріг у книзі:

"При написанні нашого дослідження ми мали на меті дати кожному вченому, який побажає перевірити наші висновки, можливість виконати це напрочуд просто, і для того помістили наприкінці виписки із щоденників, що велися під час розкопок. Ми виписали звіти про найголовніші ой найцікавіші кургани і помістили всі без винятку кургани, в яких були знайдені монети, тому що ці кургани стають хронологічними даними для порівняльного вивчення інших, і за ними можна довідатися — до якого саме часу належать предмети, подібні до тих, які були знайдені в цих курганах" [4, є. 2].

Археолог достовірно пов’язав хронологічні події з дефектологічним матеріалом розкопок, через що ой стала його праця непідвладною подальшим творцям "до важків брехні" слов'янського походження мостовиків.

Звичайно, головними ознаками належності величезної території до землі мері були знайдені в розкопаних курганах тотожні, притаманні лише мері та їхнім фінським родинним племенам речові докази. Були ой інші особливості. Але всі вони мали цілковито горянське коріння. Послухаймо графа О. С. Варова

"Таким чином, розкопані кургани на берегах обох озер набувають значення точного мірила для порівняння могил між собою, причому значна їхня кількість