Ніна Воскресенська - Дивовижні пригоди Наталки в країні Часу, Ніна Воскресенська

Кухонний стіл був порожній. Лише кілька хлібних крихт на столі нагадували про вчорашню вечерю. Але ці крихти облюбувала велика муха, і Наталці здалося, що та боротиметься за свою здобич до останнього.

Дівчинка відчинила холодильник. Учорашній кефір, шматок сиру й кільце ковбаси - це все, що вона знайшла на полицях.

- Мені вистачить, - заспокоївся Петрик, наминаючи ковбаску.

Наталка лише облизнулася. Дарма, вона своє надолужить, коли прийдуть до магазину!

- Помий посуд, - буркнула вона братові, а сама пішла шукати для себе якісь черевики в маминому гардеробі. Зі своїх вона безнадійно виросла!

- Сама помий, - обізвався Петрик. - Я ще маленький!

Він зрозумів, що ця жінка, хоч і дуже схожа на їхню маму, насправді всього лише його старша сестра Наталка. А з нею можна не церемонитися.

Що й казати, настрій у Наталки геть зіпсувався: замість того, щоб насолоджуватися дорослим життям, вона мусить тягатися з молодшим братом у пошуках мами! Єдина відрада - черевики на височезних підборах. Мама їх взувала лише раз, коли вони з татом одружувались. Тато в той день її майже весь час носив на руках.

«Може, зателефонувати татові? - подумала дівчинка. - Він швидко повернеться з відрядження й догляне Петрика, доки повернеться мама». Але як вона пояснить, чому раптом стала дорослою?

- Ти мені свята не зіпсуєш, - сказала Наталка Петрикові, який вовтузився з черевиками. – Одягайся швидше, і я відведу тебе до мами, а сама піду по крамницях. Як доросла! Чув?

Вона дістала гаманця з маминої сумки й скомандувала:

- За мною, дрібното. І не відставай!

Вони вийшли надвір. Наталка намагалась усміхатися. Але насправді їй було не до сміху, бо ходити, маючи на ногах черевики з такими височезними підборами, було дуже важко. Вона хиталася, її коліна підгинались, але вдіяти вже нічого не могла, бо повернутися додому й перевзутись їй не дозволяла гордість. Принаймні вона гадала, що то була саме гордість. «Краса вимагає жертв», - утішала вона себе.

Петрик шкандибав десь позаду й постійно скиглив, що черевики йому муляють. Дівчинка глянула на брата й мало не пирснула зо сміху: цей незграба взув черевики не на ту ногу!

До магазину залишалося кілька метрів. Наталка вирішила не гаяти часу на перевзування брата, взяла малого за руку й потягла до дверей.

Додому вони повернулися з цілою горою пакунків. У них були новісінькі, але, з точки зору Наталки, геть непотрібні речі: машинки, роботи, конструктори. Собі Наталка встигла прихопити лише ляльку і косметичний набір. Мамин гаманець спорожнів дуже швидко. Ви спитаєте, чому дівчинка витратила всі гроші на братові іграшки, хоча зовсім не збиралася цього робити? Тому, що її молодший брат, побачивши чергову іграшку, починав тупотіти ногами й верещати на весь магазин: «Купи!», а вона не знала, як його втихомирити. Заспокоювався Петрик лише тоді, коли іграшка опинялася в його руках. Принаймні кілька метрів, які відділяли їх від чергової вітрини, він долав спокійно. А потім усе починалося спочатку.

Ось тоді вперше за цей день Наталка подумала, що бути дорослим не так просто, як їй здавалось.

- Хочу їсти! - перервав її роздуми Петрик.

Наталка згадала, що вони геть забули купити в магазині якісь харчі.

- Дарма, - заспокоїла себе дівчинка. - В холодильнику я бачила двійко яєць. Підсмажу їх - і вийде чудова яєчня.

Що, здавалося б, складного в приготуванні яєчні? Ставиш сковорідку на конфорку, вмикаєш її, розбиваєш яйця - і за кілька хвилин усе готово! Повірте, Наталка саме так і зробила. Але варто їй було на хвилинку вийти до вітальні, щоб хоч одним оком глянути мультика, якого дивився в цей час Петрик, як із кухні потягнуло горілим.

- Моя яєчня! - сплеснула руками доросла Наталка.

Над сковорідкою чорним стовпом стояв дим. Він змією підповз до кватирки і вирвався на волю. Наталка вимкнула конфорку. Вона ладна була заплакати з відчаю: сковорідка була безнадійно зіпсована, і вони залишилися без обіду.

- Пожежа! - почула вона знадвору голос сердобольної сусідки тітки Мані.

Десь іздалеку долинуло відчайдушне завивання пожежної сирени, яке все наближалося.

 

 

Глава четверта, в якій Наталка вирушає у країну Часу

 

Коли пожежні поїхали, залишивши після себе залиту водою квартиру; Наталка засумувала. Уявіть собі, їй навіть не хотілося похлюпатись у калюжі, хоча калюжі стояли по всій квартирі. Тепер доросле життя вже не здавалося їй таким безхмарним, як раніше. Хоч і не треба ні в кого питати дозволу та навіть ходити до школи, - а все ж і в ньому, виявляється, є безліч усіляких мінусів. Чого варте бодай щоденне приготування їжі й догляд за малечею. А гроші... Наталка й гадки не мала, що вони так швидко закінчуються. Вона встигла купити лише малюсіньку частку того, що планувала. Як їй бути далі? Де взяти грошей на харчі й на все інше? Запитань було більше, ніж відповідей. Певно, мама таки мала рацію, коли казала, що не слід поспішати дорослішати. На все свій час. Дитинство теж для чогось потрібне. Бодай для того, щоб навчатися дорослому життю поступово. Наталка що завгодно б зараз віддала, лиш би знову все стало так, як було.

Утомлена й голодна дівчинка задрімала, сидячи на дивані. Петрик умостився поруч, поклавши сестрі голову на коліна.

Ось тоді й наснився Наталці дивний сон. Ніби високий старий чоловік із сивою бородою, в мантії, прикрашеній зірками, схилився над нею, зазирнув у вічі й сказав:

- Привіт тобі, Наталко. Я, Володар Часу, прийшов, щоб допомогти тобі здолати чари королеви Хаосу.

- Якої королеви Хаосу? - перепитала Наталка.

- Це та жінка, яка приходила до тебе минулої ночі.

- А-а...

Дідусь подивився на неї пильно-пильно:

- Ти можеш усе повернути, але для цього мусиш вирушити у четвертий вимір, у країну Часу.

- Я згодна, - закричала Наталка. - Якщо це дозволить мені знову стати такою, як я була раніше, і повернути мою маму. Розкажи мені, як потрапити в ту країну.

- Моя люба дівчинко, потрапити до неї просто. Але дуже складно звідти повернутися. Істота з реального світу може перебувати там лише 48 годин і жодної зайвої хвилини! Якщо протягом цього часу ти не звільнишся від чарів королеви, тобі доведеться назавжди залишитися в четвертому вимірі! Чи готова ти ризикнути?

- А моя мама теж там, у країні Часу?

- Ні, вона залишилась у Міжчассі, бо зазирнула до