Марина Вітер - Іскра у майбутньому, Марина Вітер

Глава 2. Чужинець і таємниця

— Хто ти? — запитала Ольга, піднімаючись на ноги. Голова паморочилася, але вона змусила себе триматися. — Де я?

          Силует наблизився. Це був хлопець — високий, з темним волоссям, яке спадало на лоб, і очима, що сяяли сріблом. Його одяг був незнайомим, але вишуканим, з візерунками, що змінювались залежно від його рухів. Він був... красивий. Небезпечно красивий.

— Моє ім’я — Кай. Ти на Неосі. Але не там, де мала бути. — Його голос був спокійним, але з ноткою настороженості. — Щось пішло не так під час прибуття. Захисне поле перекинуло тебе на Стару Територію.

— Що ще за Стара Територія?

— Місце, куди не ступала нога студента вже багато років. Тут — залишки Емоційної Війни. Руїни, покинуті артефакти, небезпечні спогади. І... сплячі сили.

           Ольга відчула холодок по спині.
— І ти мене просто так знайшов?
— Ні. Я тебе шукав. Щойно твоя присутність пробудила Старе Поле, я відчув... щось.

          Він замовк.
         Ольга дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, що він приховує. Їй здавалося, що цей Кай знає більше, ніж каже. І водночас — щось у ньому притягувало її, немов магніт.

— Ти особлива, Ольго. І через це тебе шукатимуть. Не тільки я.

— Шукатимуть? Хто?

         Кай підвів погляд до неба, де щойно з’явився слід іншого космокорабля.

— Ті, хто хоче використати твої почуття як зброю. І ті, хто вже колись зрадив тебе... навіть якщо ти ще про це не знаєш.

        Ольга відчула, як щось тьмяне й забуте ворушиться десь глибоко всередині. Неначе тінь з минулого — її минулого. Але що саме?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍