Маринка Черемних - Покарай мене... солодко, Маринка Черемних

2 глава. Ілона

- Ілона, несподівана зустріч, привіт- Ігор посміхнувся та поставив на стіл 2 чашки гарячого зеленого чаю. Хм, звідки він знає, що я обожнюю мелісу?

- Добрий день. А вас... як сюди занесло?- запитала я та огорнула руками гарячу чашку, опустивши очі на стіл

- Та ось, вирішив відпочити і теж пішов у відпустку. Ти я бачу теж вирішила розвіятися?- він кивнув на мою сумку

- Ну, відпочинок нікому не завадить- сказала я та посміхнулася. В його зелених очах промайнуло щось тепле та незвичне для мене, я ніколи раніше не бачила його таким. Я постаралася непомітно оглянути його: чорні джинси, такого ж кольору світшот, трішки розбурхане волосся, відсутня щетина, пухкі губи, цей чоловік- мрія кожної дівчини. Коли Ігор поглянув мені в очі, я швидко відвела погляд, здається, помітив, що я його безсоромно розглядала

- Ти в Драгобрат?

- Так, а ви?

- Яке співпадіння, я теж. А готель "Міленіум"?- о ні, невже я буду зі своїм начальником в одному готелі? Якби хоч не у сусідніх номерах

- Так. Дайте здогадаюся, ви також будете у цьому готелі?- я трішки посміхнулася

- О, так. Не знаю чому,- Ігор відпив чай,- але саме цей готель привернув найбільше мою увагу. Він дуже гарний

- Я згодна з вами- сказала я

- Ілоно, і давай на "ти", я ще не старий. Та й не чужі ми люди один одному, вже 4 роки разом працюємо, а і досі викаємо один одному- Ігор торкнувся моєї руки. Моє тіло завмерло, табуни мурах від цього дотику пробігли по моїй спині, а щоки... та я просто відчувала як вони палають. Якось дивно цей чоловік діє на мене

- Ну... гаразд, давай- я відвела погляд у вікно та побачила, як білий сніг вкривав дерева, здається, що ще трішки і всі вони зломляться від ваги на гілках. Між нами запанувала комфортна тиша. Кожен був у своїх роздумах. Хм, цікаво, а в нього є дівчина? Такий красень не може залишитися без жіночої уваги, напевно, він не знає від них проходу і вони роблять його ночі палкими. Боже, Ілоно, куди тебе занесло?! Чому такі думки лізуть у твою голову?! Він твій начальник і крапка.

Так крапка. Після його дотику, моє серце і досі б'ється так, наче я пробігла 30 кілометрів без зупинки. Він дивно на мене впливав, оці часті погляди на мене, коли ми їдемо в його машині на об'єкти, випадкові доторки до рук та плечей, коли ми часто залишаємося до пізньої ночі на роботі у його кабінеті, який просочений його неймовірними парфумами. Чому він так дивно ставиться до мене? Може... Хоча ні, цього точно не може бути! Хіба у мене можна закохатися? Олег завжди бачив у мені тільки вигоду і ніколи не говорив мені, що кохає.

А Ігор... він інший- такий галантний, гарний, м'який у спілкуванні та завжди помічає дрібнички. За 4 роки нашої спільної співпраці та спілкування, Ігор завжди дарував на моє день народження букет квітів та букет з різними фруктами, адже солодкого я не їм, і схоже, що він запамятав це. І я давно помітила, що на кожне свято він намагається радувати мене різними подарунками. Це можна назвати коханням? Я не дуже впевнена, але чомусь моє серце відмовляється в це не вірити, адже я вже по вуха в нього закохана. Мої роздуми перервав голос Ігоря:

- Ілона, ти тут?- чоловік помахав мені долонею перед очима

- Так, я тут. Ти щось запитував? Вибач, я занурилася у свої роздуми- швидко допила свій охоловший чай та поставила чашку на стіл 

- Сьогодні буде щорічний бал, я хотів дізнатися, чи ти йтимеш?- запитав Ігор і я помітила, що він трішки нервував

- Таке свято не можна пропустити. Звісно йтиму, а ти?- я знайшла у своїй сумці термос з приготованим чаєм з дому.- Якщо ти не проти, давай ще вип'ємо чаю, бо я дуже замерзла. На цей раз я пригощаю

- Звісно, давай- погодився Ігор.- Так, я теж планую піти, але ще треба буде десь купити маску

- Я забула за неї, але нічого страшного, впевнена, що десь у Драгобраті її можна купити

- Покажеш мені, яку купиш?- зробив хитрий погляд він

- Ні- я посміхнулася та ще більше обійняла себе руками.- Ти мені покажеш

- О ні, як я можу? Це буде сюрприз. Боже, ти ж вся тремтиш- Ігор взяв свій плед, сів біля мене та накинув на плечі. Потім не запитавши у мене дозволу взяв мої руки у свої теплі долоні та почав гріти, розтираючи

- Я не знав, що ти така мерзлячка- сказав чоловік та активно розтирав мої пальчики

- Не люблю холоду- я підняла на нього свої очі

- Я це вже побачив- чоловік хотів ще щось запитати, але не наважувався. Я вирішила запитати прямо:

- Я бачу, що ти хочеш ще щось запитати у мене, чи я не права?- прижмурила очі та подивилася на нього

- Так. Ти їдеш просто відпочити чи є якась причина, від якої ти намагаєшся втекти? Просто, чомусь я впевнений, що ти прийняла це рішення спонтанно- неочікуване питання. Я вирішила розповісти правду, а він хай розцінює як хоче

- Якщо бути настільки відвертою, то 50 на 50. Сьогодні я застала свого вже колишнього хлопця з іншою, і знаєш, напевно, я б мала зараз ридати у подушку, а не їхати на відпочинок. Але, мені навіть стало легше від того, що я його покинула та не витратила більше часу на цю людину, яка була зі мною заради грошей та вимагав від мене лише одного, думаю ти здогадуєшся чого саме. Тому, я швидко вирішила почати своє життя з чистого аркуша та залишити минуле у старому році, а Новий рік зустріти не в сльозах від його вчинку, як багато хто робить, а в гарному місці. Та навіть зараз я щаслива, що можу нарешті дихати на повні груди та хоч трішки розслабитися від роботи- я навіть не помітила, що сиділа у обіймах Ігоря, а його рука погладжувала мою спину та розносила тепло по всьому тілі. Мені не хотілося, щоб ця мить розвіювалася

- Не розумію чоловіків, які з дівчиною лише заради грошей та вимагають від неї інтиму. У свої роки чоловік повинен бути самореалізованим та піклуватися про дівчину. В кожної дівчини є свої принципи, і якщо вона сказала, що не підпустить до себе, значить потрібно розділяти з нею її думку та не квапити. А тут я бачу все було по іншому- Ігор трішки відсунув мене від себе та заглянув у очі. В його зелених очах зараз було багато тепла, я ніколи не бачила в них його стільки. Наш зоровий контакт тривав близько 10 хвилин. Посміхнувшись, я взяла до рук наші чашки та дала Ігорю:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍