Томас Мор - Утопія; Місто Сонця

тодішнє уподобання до описів подорожей, викликане великими географічними відкриттями, починаючи від Колумба. Перша книга «Утопії» містить сміливі міркування Рафаїла Гітлодея про соціальне й економічне становище Англії наприкінці XV — початку XVI ст. Собі самому Т. Мор відводить роль слухача, який нібито лише переповідає розповідь моряка, насправді ж устами Гітлодея висловлені його власні погляди. Така обережність не була зайвою в умовах деспотизму, тим паче, що ця книга по суті являє собою памфлет, нещадну критику соціально-економічного укладу Англії часів автора «Утопії». В ній змальована невідрадна картина соціального лиха й злиднів, які випали на долю найбільшої частини населення Англії — селянства. Річ у тім, що великі землевласники насильно виганяли селян з їхніх ділянок і перетворювали орні землі на пасовиська для овець, щоб постачати вовною мануфактури. Таке насильне захоплення селянських земель латифундистами, так званий процес обгороджування, призводило до обезземелення й повного зубожіння селянських мас. Цей процес, який означав початкове нагромадження капіталу, відповідав інтересам великих землевласників-феодалів й заодно промислової буржуазії, яка з’явилася на арені історії, але приніс неймовірні страждання трудовому люду. Характеристика розорення й зубожіння селянства в результаті обгороджування настільки достовірна, що К. Маркс узяв її до уваги при написанні 24-го розділу першого тому «Капіталу», присвяченого виникненню капіталізму в Європі.

Селяни, силоміць відірвані від землі заради розвитку вівчарства, приречені були на бродяжництво, поневіряння й злигодні, складаючи в умовах слабо розвинутої промисловості численну армію передпролетарів, змушених дешево продавати свою робочу силу. Т. Мор гнівно таврує паразитизм феодального дворянства, яке «живе байдикуючи, мов трутні», та його незліченної прислуги. У першій книзі «Утопії», з її яскраво вираженою антифеодальною й антибуржуазною спрямованістю, автор постає на весь зріст як захисник інтересів трудящих, немилосердно експлуатованих феодалами і буржуазією. Тим-то слушно Еразм Роттердамський зауважив, що «Мора можна сміливо назвати опікуном всіх бідарів» (лист Ульріху Гуттену від 23 липня 1519 р.).

У результаті аналізу соціально-економічного становища Англії Т. Мор приходить до висновку, що «повне скасування приватної власності є єдиною передумовою рівного й справедливого розподілу матеріальних засобів і забезпечення людям щасливого життя»; великим соціальним лихом він називав війну, яка нестерпним тягарем лягав на плечі трудящих, протиставляв її благодаті миру. «Про мир,— пише Мор,— треба більше дбати, ніж про війну».

У другій книзі «Золотої книжечки» як протиставлення порочному, несправедливому соціально-політичному устрою Англії часів Т. Мора змальовано ідеальне суспільство, засноване на комуністичних засадах, яке, за словами Рафаїла Гітлодея, існує на острові Утопія. На цьому острові створено безкласове суспільство соціальної рівності, без експлуатації людини людиною, бо немає там приватної власності, а в основу соціального устрою покладено суспільну власність: земля, будинки, засоби виробництва, вся продукція, яка виготовляється для споживання, є всенародним добром. При відсутності приватної власності громадяни Утопії на перший план ставлять громадський добробут, а не власні корисливі інтереси. В Утопії діє загальнообов’язкова трудова повинність, плодами праці користуються всі на рівних правах відповідно до своїх потреб. Активну участь у суспільному виробництві й громадському житті беруть і жінки. Фізичною працею зобов’язані займатися всі, за винятком службових осіб, правителя держави й вчених. Шестигодинний робочий день при свідомому ставленні до праці забезпечує достатньо продуктів для всього населення. Решту вільного часу жителі Утопії присвячують відпочинку, інтелектуальним заняттям і культурним розвагам. Освіта доступна для всіх. Таким чином, у державі утопійців створено всі умови для всебічного, гармонійного фізичного й духовного розвитку громадян, для максимального задоволення духовних запитів. Політичний устрій острова грунтується на засадах демократизму. Держава утопійців — це демократична республіка, в якій службові особи вибираються на один рік, за винятком правителя, що обирається довічно. Волю народу виражає сенат, у компетенцію якого входять законодавчі функції, загальне керівництво виробництвом, судочинство, контроль за правильним розподілом продуктів у країні. Демократичний характер держави утопійців виявляється і в релігійній терпимості щодо різних вірувань, існуючих на острові. У цій книзі Мор ставить питання про ліквідацію протилежностей між містом і селом, між фізичною й розумовою працею.

Такі основні риси соціально-політичного ладу Утопії. Сучасне ж європейське суспільство уявляється Мору «змовою багатіїв», які використовують державу як знаряддя для захисту своїх корисливих інтересів, для обману й експлуатації трудящих. У проекті ідеальної досконалої держави Т. Мора є й слабкі сторони. Це — відсутність ідеї технічного прогресу, наявність рабства (інститут рабства не фігурує вже в проекті досконалої держави Т. Кампанелли), орієнтація на відстале сільське господарство й ремісничі майстерні. Однак, незважаючи на це, «Утопія» в історії соціальних ідей посідає визначне місце. Історичне значення цієї книги полягає в тому, що в ній «на зорі Нового часу Томас Мор запропонував людству розумно обгрунтоване вирішення проблеми соціальної справедливості й утвердження комуністичної спільності та рівності всіх людей»[2]. «Утопія» відкрила в розвитку суспільної думки новий напрямок, так званий утопічний соціалізм. Заголовок твору «Утопія» став загальною назвою для позначення описів вигаданої країни з ідеальним суспільним ладом без указання конкретних заходів для його здійснення.

Високо оцінили появу «Утопії» гуманісти — сучасники Т. Мора — такі як Еразм Роттердамський, П. Егідій та інші. Буслідій висловив переконання, що «Утопію» будуть читати всі народи, її будуть славити в усі віки, оскільки там немає власності: у всіх усе спільне. Тому все тут спрямоване... не для забаганки небагатьох, а для підтримання однієї лише справедливості, рівності й спільноти.

В політичній і соціальній літературі відомо мало творів, які мали б такий тривалий вплив на суспільну думку, як невелика книжечка Т. Мора. Вона започаткувала в літературі окремий жанр — утопічний роман, суть якого становить не захоплюючий сюжет, не психологія зображуваних осіб, а опис досконалого, справедливого суспільного ладу. Її вплив помітний на таких творах, як «Християнополь» В. Андрея (1619), «Місто Сонця» Т. Кампанелли (1621), «Нова Атлантида» Ф. Бекона (1627), «Подорож в Ікарію» Е. Кабе (1842—1848), «Вісті нізвідкіля» У. Морріса (1891) та інших. Як в «Утопії» Т. Мора, так і в цих утопічних романах серцевину складає соціальна проблематика, але це не наукові трактати, в них немає наукової системи викладу, погляди автора подані в художній формі, щоб твір був не сухим науковим чи публіцистичним трактатом, а захоплюючим чтивом, не лише вагомий за змістом, а й цікавий за формою.

«Утопія» написана латиною — універсальною мовою тогочасної освіченої Європи. Нею користувалися гуманісти епохи Відродження, вона була мовою науки, дипломатії, університетського викладання, католицької церкви. Якщо письменники того часу ставили собі за зразок мову класиків римської прози, зокрема Ціцерона, не допускаючи ніяких неологізмів, архаїзмів і вульгаризмів, то латинській мові «Утопії», хоч за її основу послужила добірна проза класичного періоду