Лана Рей - Пов'язані таємницею, Лана Рей

Повернутись додому і застати у своєму ліжку незнайомого чоловіка - це досить дивно.

Особливо, якщо ти живеш одна і ні з ким не зустрічаєшся.

Я стояла і дивилась на те, як якийсь здоровань мирно спав, розтягнувшись на моєму ліжку.

На підлозі лежала порожня пляшка з-під дорогого ельфійського вина.

Цікаво, як сюди потрапив цей непроханий гість? Коли я прийшла, вхідні двері були замкнені. Всі вікна зачинені.

Якщо він грабіжник, то чому напився і влігся спати на моєму ліжку? І не просто напився, а посмів видудлити моє рідкісне і дуже дороге вино, яке я так хотіла скуштувати. Падлюка!

Що ж мені робити з цим нахабою? Стукнути чимось важкеньким по голові, поки він спить, а потім  вже розбиратись. Ця ідея мені сподобалась. 

Я збігала на кухню по качалку, бо це незамінна річ у побуті для самотньої і беззахисної жінки.

Підкравшись до непроханого і дуже нахабного гостя, я  розмахнулась і що є сили вдарила його по голові.

Точніше, я так планувала, але мою руку дуже невчасно перехопили.

- Кайра?! - запитав дуже здивований і знайомий голос

- Ні! Богиня Агнесія! Кого ще ти хотів побачити у моєму будинку, Стоуне?! 

- Не може бути... Ти мені лише ввижаєшся...

- Пити треба менше, тоді нічого ввижатися не буде. До речі, ти винен мені пляшку ельфійського вина.

- О, боги! Кайра! Ти жива... - Шоковано промовив герцог Стоун, уважно вдивляючись в моє обличчя .

- Ти мене лякаєш, Стоуне. Заявився сюди, напився і влігся поспати у моєму ліжку. Нічого не хочеш мені пояснити?

- Я був на роботі, коли дізнався про ще одну жертву маньяка. Почувши, що у неї руде волосся, я перемістився сюди, шукаючи тебе. А коли не знайшов, то подумав... Вибач...

- Ти вирішив, що я стала черговою жертвою того маньяка? І що ти відчув?  Полегшення, що твоя таємниця померла разом зі мною?

- Ні. Все не так. Я...

- Чому ж ні? Виглядає так ніби ти святкував

- Як ти могла таке подумати?! Мені було боляче від усвідомлення того, що ти могла померти такою жахливою смертю.

- Раз я жива і неушкоджена, то ти можеш зі спокійною душею повертатись до своєї грудастої нареченої.

- Кайро, будь обережна. Не вештайся ночами. Принаймні поки ми не спіймаємо цього вбивцю.

- Чому ти вирішив, що можеш мені наказувати,Стоуне? Я - не твоя підлегла, не одна з твоїх численних слуг і не твоя наречена. Я сама знаю, що і коли мені робити. 

- Я лише хочу, щоб ти була жива і у безпеці...

- Нехай моє життя тебе не турбує!

- Бісова відьма!  Роби, як знаєш, - сертито прогарчав герцог і зник.

Хвилюється він за мене? А як же! Що раніше, що зараз... Я завжди  була для нього порожнім місцем.

Я роздяглась і пішла у ванну кімнату. Гарячий душ мені зараз точно не завадить.

Сьогодні мені пощастило добре закупитися. Сподіваюсь, що цих інгридієнтів мені вистачить на деякий час.

Мені і самій не надто хочеться вештатися нічними вулицями в трущобах, де знаходиться нічний ринок заборонених товарів.

Такі малоприємні і небезпечні місця самі по собі лякають, а тут ще цей клятий маньяк з'явився. Біси б роздерли його на клаптики.

Прийнявши душ, я відчула полегшення і трохи заспокоїлась, але ненадовго.

Щойно я лягла у ліжко, як відчула аромат дорогих чоловічих парфумів. Та щоб тебе спотикач завтра вхопив, Стоуне! Треба буде вранці змінити постіль.