Лана Рей - Як відьма на дієті сиділа, Лана Рей

3 Дієта 2. П'явки

Від голоду я майже всю ніч не спала. Мало стіни гризти не почала.

Прокинувшись, я випила трав'яного чаю та з'їла кілька варених яєць.

Що ж робити з цією бісовою дієтою? Важко зітхнувши, я дістала із шафи свою кришталеву кулю і промовила закляття зв'язку. Через деякий час куля почервоніла.

- Чого тобі, Хільдо? Кажи швидше, бо я гутую серйозне зілля і у мене не має часу на твої дурниці,- почувся невдоволений голос моєї тітки, Амари.

- Привіт, тітонько! А ти часом не знаєш якоїсь ефективної дієти для схуднення?

- А тобі навіщо?

- Набрала зайву вагу, - сумно відповіла я.

- Ех, Хільдо, Хільдо! Хоч би з тобою не було так, як з бідолашною Мільдою... Знаю я один дієвий спосіб - п'явки!

- Фу! Тітко, я не хочу, щоб ця чорна бридота мною харчувалась.

- Дурепа! Це не п'явки тобою, а ти ними будеш харчуватись.

Уявивши собі огидних, чорних слимачків, я мало не заплакала.

- Не хочу я п'явок їсти... А іншої дієти ти не знаєш, Амаро?

- Не хоче вона... Подивись, яка перебірлива. Так худла моя сусідка. Тушкувала п'явок з овочами. Дуже непогано на смак. Я сама якось у неї куштувала цю страву.

- Фу!

- Фукає вона! Можеш не їсти. Якщо що, то ступа Мільди у мене на горищі стоїть. Знадобиться, то звертайся, - сердито промовила тітка і перервала зв'язок.

За що мені все це горе? Почувши про кляту ступу, я шморгаючи носом і втирючи сльози, почала збиатись на ставок, щоб наловити п'явок.

- О, Хільда! Куди це ти? - Поцікавився Салем, заходячи в кімнату. Схоже, що цей блохастий, ледачий паскудник тільки прокинувся, бо позіхав на весь рот.

- На ставок!- Розлючено гаркнула я і вискочила з хати.

Знав би хто, як же я, бідолашна, намучилась, поки наловила хоч трохи тих огидних п'явок...

Лаючись на всі боки, я віддерла від ноги ще дві п'явки і кинула їх в банку до інших. Які ж вони огидні. Від одного їхнього вигляду мене нудити почало.

Сил мені надавала лише згадка про ступу Мільди, що досі зберігалась у тітки на горищі.

Нічого, якось я все це стерплю... Відчайдушні часи вимагають відчайдушних заходів.

Дорогою додому, мені майже вдалося заспокоїтись і налаштуватись на приготування бридких п'явок.

Коли страва була готова, я навіть нюхатиїї не стала. Відразу взяла і сміливо запхала до рота та майже відразу виплюнула.

Я схопила каструлю і побігла з нею на вулицю. Викинувши все до крихти на смітник, я видихнула з полегшенням.

П'явки мені теж не підійшли. Щоб його ще спробувати, але щоб не таке бридке?

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍