Еван Роджерс - Найгірший жах Крістіана Віца, Еван Роджерс

Що буває, коли багато думаєш про роботу.

***

Як Крістіану не хотілося відмовити директору музичного видаництва, та він все ж був змушений погодитись на його пропозицію знов співпрацювати з Бауманом. Цей огрядний чоловік сподівався, що Romantic Warriors знову відродяться. А у Віца не було іншого виходу. Хоч який він був талановитий співак, усі продовжували асоціювати його з солістом того клятого дуета і йому ніяк не вдавалося знайти нормального продюсера. Крокуючи коридором студії, брюнет в глибині душі сподівався якось порозумітися з Францем та підібрати найбільш вигідний для них обох варіант. Бо відроджувати гурт він не мав бажання. По дорозі до кабінета продюсера Крістіан зустрів Дієго.

- Крісе! - зрадів той. - Очам своїм не вірю! Стільки років минуло!

- Я теж радий бачити тебе, Дієго, - вони обійнялися.

- Ти, мабуть, шукаєш Франца? - здогадався Перес.

- Так. Нам треба побалакати, - запитально подивився на нього Віц.

- Не хвилюйся, він вже в курсі, - весело відповів іспанець, кудись прямуючи. - Ходімо.

- Куди? - насторожено запитав співак.

- Записувати пісню, - звукоінженер був сповнений ентузіазму.

- Сподіваюся, ти ж не маєш на увазі... - на обличчі брюнета з'явилося невдоволення.

- Ні! Що ти! - махнув рукою Дієго, ведучи його до кімнати звукозапису. - Франц теж вважає, що Romantic Warriors вже віджили своє. В нього є інший задум.

- Справді? - Крістіан не міг повірити, що його нарешті почули. - Цікаво, а що ж наш геній придумав цього разу?

- Зараз я тобі все розповім, - таємничо промовив Перес, відчиняючи двері.

Замість блондина, якого очікував побачити Віц, там сиділи якісь незнайомі люди. Двоє чоловіків і жінка-мулатка.

- А де Франц?.. - розгублено запитав співак.

- На прослуховуванні, - коротко пояснив іспанець. - Так і будеш стовбичити у дверях? 

Почуваючись, наче не в своїй тарілці, брюнет підійшов до тих людей:

- Вітаю. Я - Кріс. Працюю з Францем. А ви?

- Привіт. Я - Жаннет, а це Курт і Марк. Ми теж працюємо з Францем, - доброзичливо відповіла мулатка.

- Дивно, - замислився Крістіан. - Я вас раніше тут не бачив. А давно ви з ним працюєте?

- З тисяча дев'ятсот вісімдесят сьомого, - відповів Курт - чоловік з довгим русявим волоссям, щетиною на обличчі і одягнений у чорну шкіряну куртку.

- Он як... - Віц починав розуміти.

Саме тоді припинили своє існування Romantic Warriors. Схоже, після цього Бауман одразу ж створив новий гурт.

- Тож, ви новий гурт Франца? - уточнив він.

- Ну... не такий вже й новий, - посміхнулася Жаннет, поправляючи своє кучеряве чорне волосся. - Одинадцять років існуємо. А здається, ніби тільки вчора познайомились. Так, хлопці?

- Еге ж, - підтвердила чоловіча частина компанії.

- Це дійсно великий проміжок часу. А хто з вас які ролі виконує? - продовжував розпитувати співак, поки Дієго налаштовував апаратуру.

- Я - бек-вокалістка, - охоче відповіла жінка. - Курт - бас-гітарист, а Марк - клавішник. Є ще ударник Гюнтер, але він сьогодні не прийде.

Брюнет одразу зметикував, що в колективі бракує двох важливих членів - соліста і гітариста. Та він не мав жодних сумнівів, кому дістанеться посада соліста. А вакансія гітариста його мало цікавила. Знайдуть когось. Раптом, двері відчинились і на порозі з'явився Франц Бауман власною персоною.

- А ось і наш соліст, - прокоментувала його появу мулатка. - І, за сумісництвом, гітарист.

- Пані та панове, все готово! - урочисто повідомив Перес.

- Чудово! - радісно зустрів цю новину Бауман. - Можна починати.

- Хвилиночку! - втрутився Крістіан. - Якщо він соліст, що ж тоді робитиму я?

- Будеш моїм другим бек-вокалістом, - із захопленням промовив блондин, обіймаючи його за плечі.

- Що?! - обурився Віц, вивільняючись з його обіймів. - Співати - моє покликання! Я маю бути солістом, а не бек-вокалістом! Тим паче, другим! Це просто нечувано!

- Ну чого ти? - намагався заспокоїти колегу продюсер. - Ніхто не сумнівається в твоїх вокальних здібностях. Але для нашого репертуару краще підійде такий соліст, як я.

Співак дивився на цього самовпевненого бовдура і не міг дібрати слів: 

- Ти?! Та в тебе просто жахливий голос! За тебе завжди співали інші! А на концертах ти відкривав рота під фонограму!

- Тихіше! - затуляв йому рота Франц. - Це таємниця! Ніхто не не має знати про це! Тим паче, тут я співаю сам.

- О, Боже! - схопився за голову брюнет. - Тільки не це!

- Хочеш, я віддам тобі своє місце? - прошепотіла до нього Жаннет. - А сама займу твоє. Тоді тебе частіше викликатимуть до студії. Все одно в мене є інша робота. 

- Гарна ідея! - зрадів Бауман, почувши це. - Молодець, Жаннет! Я так довго мріяв, щоб Крістіан підспівував мені!

- Ні-і-і!!! - із жахом закричав Віц, розуміючи, що довго не витримає таких тортур.

 

- Крістіане!... Крісе!!! - кликав знайомий жіночий голос над його вухом.

- Га?! Що?! - схопився співак, сівши на ліжку. - Де я?!

Чоловік налякано озирався навколо, весь спітнілий та блідий. 

- Заспокойся, ти вдома, - лагідно говорила білявка, гладячи його по спині. - Це я - твоя дружина Клара. Сподіваюсь, ти мене пам'ятаєш?

Брюнет взяв її за руку:

- Звісно, пам'ятаю. Ох, люба... Мені такий жах наснився... Що я став бек-вокалістом Франца. Уявляєш? 

Дружина лише розпачливо похитала головою:

- Коханий, тобі треба більше відпочивати. Бо ти зі своєю роботою вже навіть спати нормально не можеш.

 

До ранку брюнет так і не оговтався. Він їхав у студію і йому здавалося, що зараз він туди зайде і йому доведеться підспівувати Бауману. Але усі поводились як зазвичай. 

- Крісе, ти якийсь напружений, - зауважив блондин, п'ючи каву з автомату у їдальні. - Ти не захворів часом? Бо в нас сьогодні купа роботи.

- Якої роботи? - налякано витріщився на нього Віц.

- Будемо новий альбом записувати, - здивовано подивися на нього Франц.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍