Дмитро Грузінський - "Українське будення 22-24", Дмитро Грузінський

Діти скучили за морем,
Південь вимер в одну мить —
Ще й таке в країні горе,
Всім батькам душа болить.
М’яко кажучи, набридло
В цьому стресі людям жить,
В батальйон «МОНАКО» дітям
Всім навряд чи поступить.
Лише згадки, старі фото
Колихають в голові:
Хвилі, чайки, сіль і сонце —
Є ще море на Землі?
Жити важко всім без нього,
Боляче, немов хвоста
Ті моря нам відрізали
По кусочку, непроста
У дітей у наших доля —
Бомбосховище й назад,
Дітям хочеться на волю,
Повернувсь би Божий лад.
Всіх до моря випихає
Голосне виття сирен,
Всі як можуть виживають,
Творять радість кожен день
Із усього, що попало
Їм під руку, що ж робить?
Як страшні ракетні муки
Їм доводиться терпіть.
Як розчавить їх майбутнє
Дистанційний цей «онлайн»,
Бо щоденно направляє
З півночі нам свій комбайн
Дружній, братський визволитель —
Рятівник земель слов’ян,
Не для жнив, а через дуло
Нам насаджує бур’ян.
Недостатньо їм, напевно,
Для колючих будяків
Їх безкрайніх суходолів —
Шлють насіння для ланів
Наших жовтих і родючих,
Найпрекрасніших садів,
Виривають із корінням
Наших славних козаків
Тракторами ZVO
Агрономи СВО.
Сіє, віє, посіває
Нафтодоларове Зло.
* * *
Сльози, сум, дитяче горе
Упирям не пережить.
Гріх великий – дітям море
Взять отак і відмінить!

10:00–14:00          29.01.2024