Володимир Лвович Ешкін - Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Мої люди будуть в тебе за двадцять хвилин, — розтягуючи слова на альфійський манер повідомив Ліпскі. — Поки що пригальмуй розвантаження.
— А може, без цього обійдемося, лейтенанте? — після підкреслено важкого сопіння запитав Корпач. — Без гальмування?
— Це як?
— Біологічний контроль не фіксує жодних загроз. «Павуки» ізолюють контейнер і чекатимуть на ваших людей. А розвантаження решти піде згідно з циклограмою, — оператор спостерігав, як червонопузі роботи зі всіх боків обліплюють вмістилище контрабанди.
— Ти там зовсім грьобнувся, Вукі? Перейшов на різке курево? — голос Ліпскі повеселішав.
— Насувається шторм.
— Я знаю. Й що з того?
— Повітряний трафик за три години буде блоковано. Якщо негайно не розібрати модуль, дві третини вантажів зависнуть на складі. Зависнуть на кілька діб. Адміністрації це не сподобається.
— Це ваш клопіт, Вукі.
— Згідно з маркуванням, у модулі є вантажі з обмеженим терміном зберігання…
— Повторюю: ваші проблеми.
— …Ви не дослухали, сір. Ці вантажі належать уряду Піфії. Вони там усі під імперськими військовими шифрами. Найвищі рівні секретності і терміновості. У мене таке передчуття, що проблеми не лише в мене.
Лейтенант узяв паузу. Чим довше він мовчав, тим кращав Корпачевий настрій. Фестивальні ритми в його м’язах воскресли і прагнули танців. Крижана легкість все ще обіцяла посмішки долі та несподівані перемоги.
«Питаєш, чи різке в мене курево… Авжеж, різке і глибокобійне… Тобі, лягавому, до самої смерті такого не вдути. До твого останнього схлипу у вашій псячій дідорні», — подумки зловтішався оператор, уявляючи, як на блідій пиці Ліпскі проступають плями кольору штучної яловичини. І нехай пес подавиться «сіром». Звісно, звертатись до імперських шнирів через «сір» — западло. Тим більше, за старими тіронійськими звичаями. Але заради доброї справи можна.
Врешті-решт, Ліпскі прийняв рішення. Цілком буденним тоном він виніс вердикт:
— Розбирайте модуль. Я дозволяю. Але на виході з тунелю буде встановлено додатковий кордон.
— Дякую, лейтенанте, — Корпач порухом брови відновив рух кавалькади транспортних кіборгів. — Ви мудро вчинили, сір.
— Пішов би ти…
«Сам туди сходи, сір довбаний! — оператор вже побачив на другій лінії виклик з неідентифікованого комунікатора. — А ось і Танга намалювалась…»
Він переслав їй шаблон: «Я зайнятий. Зв’яжуся з вами за стандартну годину». Повідомлення з такою послідовністю слів означало, що Джи Тау дозволили розвантаження і розгортають свій митний фільтр у головному тунелі.
Позначка виклику блимнула двічі, а відтак — тричі.
«Тридцять другий контейнер», — розкодував послання Корпач. Він відчув, що Сутність нарешті вилізла зі свого барлогу і мурчить щось на штиб: «Все буде добре, добре…»
Він активував на нарукавному дисплеї схему вантажного модуля. Тридцять другу позицію на ній займав сріблясто-сірий циліндр триметрової довжини з видимим лише за допомогою імплантів маркуванням котрогось з ноланських університетів. Щось з галузі ксенобіології. Циліндр був транзитним і призначався для завантаження у черево корабля G411 «Гвідо Бастардо»[3]. Комплектація вантажу мала відбуватися на сусідньому терміналі.
«Усім цим бісовим космопортом рулить мафія», — констатував Корпач. Від Сутності не надійшло жодного заперечення.
Тепер його місія звелася до дрібниці. Транзитні вантажі на сусідній термінал відправлялися через допоміжний тунель, де в останні тижні регулярно псувались детектори стеження. Оператор мав внести до логістичної схеми одне-єдине виправлення. Крихітне, непомітне й, на перший погляд, не суттєве. Робот, що везтиме університетський циліндр, згідно з цим виправленням, зробить семисекундну зупинку напроти розсувних дверей технічного коридору. Двері знаходяться за сотню метрів від виходу з тунелю, де Ліпскі планує розташувати свій додатковий кордон.
За тими дверима, міркував Корпач, радше за все, вже приготували візок з точною копією ноланського циліндра. Спритності приятелів Танги стане на те, щоб за сім секунд поміняти візки. Й ніхто не зауважить дрібного збою у циклограмі. А виправлення у логістичній схемі остаточно зникне з пам’яті робота при завантаженні до його квантової макітри наступного маршруту, себто за півгодини. Тому що з роботом вже попрацювали небуденні знавці квантових макітр.
Корпач відірвав погляд від схеми і подивився на «човник». «Павуки» відтягнули чорно-жовтого порушника спокою до карантинної зони й заповзялися знімати з нього такелажні засоби. А срібний циліндр дістався пошарпаному колесному роботові, котрий якраз укладав його на свій візок.
Святковий настрій не був випадковим, вирішив Корпач, сьогодні направду був вдалий день. Оператор майже фізично відчув, як круглішають і товстішають цифри на тому анонімному банківському рахунку, код якого він тримав у своїх природних мозкових звивинах, подалі від зрадливих імплантатів.
Десь поряд з тим кодом ховався вхід до барлогу Сутності. Вона також уникала чіпів з кіборгенною пам’яттю.
«Най береже тебе Держатель Склепінь, — побажав контейнерові Корпач. — І тебе, срібний циліндре, і твого брата-близнюка, що полетить на тому дослідницькому кориті… Цікаво, а ким був Гвідо Бастардо? Напевне, вченим. Яким-небудь махнутим на усю голову академіком, що на одній з довбаних планет знайшов ксенопавука чи там ксенокальмара. Або ще якесь слизьке, бридке і отруйне “ксено”…»
2
Борт лінкора L1 «Айн-Соф»,
орбіта планети Фаренго (9КВ97:2),
система зірки Таліс.
23 юна 417 року Ери Відновлення.
Корабельному супремусові чомусь подобалося виводити важливі повідомлення просто на голографічну консоль Першого поста. Там, на тлі зірок і підсвічених синіми зірками пилових хмар Оріона, нині висіло яскраве тривимірне зображення Фаренго. Воно створювало ілюзію прозорості корпусу лінкора. На тій частині зображення, де тінь надвечір’я наповзала на західну півкулю, щойно спалахнули блідо-зелені позначки та літери імператорського
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін», після закриття браузера.
