Анна Джейн - Кров і попіл, Анна Джейн
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Леонардо Мартеллі стояв біля великого панорамного вікна свого нового кабінету. Темне місто під ним мерехтіло вогнями воно жило за своїми законами, такими ж старими, як і сама імперія його сім'ї. Але всередині нього вирувала буря.
Хто вбив мого батька?
Він знову прокручував у голові події останнього тижня. Його батька, Доменіко Мартеллі, знайшли мертвим у власному офісі. Офіційна версія серцевий напад. Але Лео не вірив у збіги. Його батько був занадто обережним, занадто сильним, щоб просто впасти від серцевого нападу.
Він не хотів цього життя. Він виріс у ньому, знав його закони, але хотів чогось більшого. Проте зараз вибору не було.
Його увагу привернув легкий стукіт у двері.
-Заходь, -промовив він, не обертаючись
У дверях з'явився Карло Б'янкі, старий друг його батька, радник сім'ї. Сивий, зморшкуватий, але все ще гострий, як лезо ножа.
-Ти просив мене знайти відповіді, Лео, i я їх знайшов, стіл тонку папку. -мовив він, кидаючи на
Лео взяв її, відкрив. Фотографії, документи, витяги з банківських рахунків.
І одне ім'я, яке змусило його серце забитися швидше.
Франческо Роcci.
Лідер клану Россі. Старий ворог його батька. Але чому зараз? Чому саме він?
-Вони вбили мого батька?
Карло зітхнув, підпалив сигару.
-Все не так просто. Твій батько підписав з ними перемир'я. Вигідне обом сторонам. Якщо Россі його порушили, значить, або вони дуже впевнені в собі... або їх хтось підставив.
Лео втупився у вогні міста за вікном.
-Якщо це пастка, я дізнаюся, хто її розставив. І я зруйную їх усіх.
Після розмови з Карло Лео знав, що наступна його зустріч буде набагато складнішою.
Вітторіо Мартеллі. Його дядько. Єдина людина в сім'ї, якій він не довіряв.
Коли Лео увійшов до маєтку, Вітторіо вже чекав на нього за довгим дерев'яним столом, повним їжі, вина і сигар.
-Лео, хлопче! Який приємний сюрприз!
Лео сів навпроти, схрестив руки.
-Я знаю, що мого батька вбили. І я знаю, що ти щось приховуєш.
Вітторіо усміхнувся.
-Ти завжди був розумний. Але от питання: якщо це правда, що ти зробиш?
-Знайду винних. І знищу їх.
-Навіть якщо це хтось із твоїх?
Лео напружився.
Вітторіо підлив собі вина, відкинувся на спинку стільця.
-Доменіко був сильним, але він жив минулим. Часи змінилися. Якщо ти дійсно хочеш керувати, ти маєш зрозуміти: іноді сім'я - це твій найбільший ворог.
Лео вийшов, відчуваючи, як холодний вітер обпікає його шкіру.
Його дядько знав більше, ніж говорив.
І це означало лише одне: час копати глибше.
Наступного вечора Лео сидів у задній кімнаті ресторану "Di Romа", чекаючи на Франческо Рocci.
Коли той увійшов, Лео одразу зрозумів, що цей чоловік не боїться його.
-Леонардо, радий бачити тебе. Як справи сім'ї?
-Давай без формальностей. Я хочу знати, чи це ви вбили мого батька.
Франческо підняв брову.
-Якби ми це зробили, ти б уже це знав.
Лео мовчав.
Франческо зітхнув.
-Ми не порушували перемир'я. Але є дещо цікаве. За тиждень до смерті твого батька він зустрічався з кимось... і не з нами.
-З ким?
Франческо відкинувся на спинку стільця.
-3 Марко.
Лео відчув, як кров застигла в його жилах.
Марко. Його найкращий друг. Його брат.
-Ти брешеш.
Франческо знизав плечима.
-Дізнайся сам. Якщо ти не зробиш це зараз - пізніше може бути запізно.
Лео не спав. Він розглядав стару фотографію — себе та Марко, ще хлопцями, коли вони були просто двома дітьми, які мріяли про щось більше.
І тепер він мусив дізнатися правду.
Наступного вечора він зустрів Марко в їхньому улюбленому барі.
-Лео, брате, що сталося?
Лео дивився прямо в його очі.
-Скажи мені правду. Ти бачився з моїм батьком перед його смертю?
Марко напружився.
-Хто тобі це сказав?
-Я питаю, Марко. Відповідай.
Марко важко зітхнув.
-Так. Він просив мене стежити за Вітторіо. Він думав, що твій дядько готує переворот.
-Чому ти мені не сказав?
-Бо я не знав, кому вірити.
Тиша.
-І що ти дізнався?
Марко нахилився вперед.
-Лео... твого батька вбили не Россі. І не Вітторіо.
-Тоді хто?
Марко затримав подих.
-Це був хтось, хто знав його найкраще. Хтось, кому він довіряв.
-Ти хочеш сказати...
-Лео, твій батько був убитий кимось із нашої сім'ї. І якщо ми не зупинимо їх зараз - наступним будеш ти.
Лео стиснув кулаки.
Ворог був ближче, ніж він думав.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кров і попіл, Анна Джейн», після закриття браузера.