Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Містика/Жахи » Відмічена, Христина Вілем 📚 - Українською

Христина Вілем - Відмічена, Христина Вілем

16
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Відмічена" автора Христина Вілем. Жанр книги: Містика/Жахи.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:

Три місяці. Три неймовірно довгі і неймовірно короткі місяці. Я впивалась життям і проживала кожен день, наче останній. Я скидалась на божевільну… ні – божевільно щасливу жінку. Мої дні були напоєні щастям, а ночами мені снився Крук. Він шукає мене.

 

Як довго Крук тут? Як довго він ховався за пеленою снігу? Чи бачив він мого коханого? Чи бачив, нас у шалі пристрасті? І що буде тепер?

Я не хочу відмовлятись від кохання, від мрій, від життя. Я не хочу чути думок і одного дня зрозуміти, що він мене боїться, що більше не кохає, що я потвора, зло…

… бо я належу йому, Крук моєї бабусі, належу по праву крові. Хто була та перша жінка нашого роду, яка віддала своє життя в обмін на дар?..

Крук голосно стукнув у шибку і протяжно каркнув. Він нервує, він незадоволений, він хоче уваги, хоче, щоб я торкнулась його. Бо?.. я задовго була без нього і не відчуваю нічого – не лише ні думок, ні емоцій, я не відчуваю Крука. Я спустошена, налякана, але поки що він не має наді мною влади. Так, наче ще жива бабця і він чекає на мене. І це мій шанс…

Я витираю сльози і підходжу до вікна. Крук нетерпляче тупцює, на дворі холодно, мороз, сніг. Вітер здіймає сніжинки з підвіконня і закручує їх у тугу спіраль. Пір’я на спині птаха настовбурчується, але він твердо вмостився на підвіконні і прошиває мене поглядом.

Так не хочеться відкривати вікно і випускати із кімнати повітря, у якому все ще відчувається аромат шаленої ночі. Я не хочу дивитись на нього, не хочу торкатись, не хочу схибити. Але я мушу.

Я усміхаюсь і відкриваю вікно. Крук уважно дивиться мені в очі і я здригаюсь від того погляду.

Він знає?

Простягаю руку.

Ні, він просто чекає на мій дотик.

Ще мить – і я вхоплю його за шию.

Як холодно, як страшно.

Не буде його – не буде кому належати…

 

Крук з усієї сили дзьобає мене в руку і, змахнувши крилами, повільно зривається з підвіконня.

- Ідіотка…

З рани йде кров, рука нестерпно болить. Але разом з кров’ю зникає такий ненависний мені малюнок птаха…

 

Я вільна?

Я вільна…

Я – вільна!

Кінець

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відмічена, Христина Вілем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відмічена, Христина Вілем"