Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Містика/Жахи » Відмічена, Христина Вілем 📚 - Українською

Христина Вілем - Відмічена, Христина Вілем

92
1
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Відмічена" автора Христина Вілем. Жанр книги: Містика/Жахи.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:

Три місяці. Три неймовірно довгі і неймовірно короткі місяці. Я впивалась життям і проживала кожен день, наче останній. Я скидалась на божевільну… ні – божевільно щасливу жінку. Мої дні були напоєні щастям, а ночами мені снився Крук. Він шукає мене.

 

Як довго Крук тут? Як довго він ховався за пеленою снігу? Чи бачив він мого коханого? Чи бачив, нас у шалі пристрасті? І що буде тепер?

Я не хочу відмовлятись від кохання, від мрій, від життя. Я не хочу чути думок і одного дня зрозуміти, що він мене боїться, що більше не кохає, що я потвора, зло…

… бо я належу йому, Крук моєї бабусі, належу по праву крові. Хто була та перша жінка нашого роду, яка віддала своє життя в обмін на дар?..

Крук голосно стукнув у шибку і протяжно каркнув. Він нервує, він незадоволений, він хоче уваги, хоче, щоб я торкнулась його. Бо?.. я задовго була без нього і не відчуваю нічого – не лише ні думок, ні емоцій, я не відчуваю Крука. Я спустошена, налякана, але поки що він не має наді мною влади. Так, наче ще жива бабця і він чекає на мене. І це мій шанс…

Я витираю сльози і підходжу до вікна. Крук нетерпляче тупцює, на дворі холодно, мороз, сніг. Вітер здіймає сніжинки з підвіконня і закручує їх у тугу спіраль. Пір’я на спині птаха настовбурчується, але він твердо вмостився на підвіконні і прошиває мене поглядом.

Так не хочеться відкривати вікно і випускати із кімнати повітря, у якому все ще відчувається аромат шаленої ночі. Я не хочу дивитись на нього, не хочу торкатись, не хочу схибити. Але я мушу.

Я усміхаюсь і відкриваю вікно. Крук уважно дивиться мені в очі і я здригаюсь від того погляду.

Він знає?

Простягаю руку.

Ні, він просто чекає на мій дотик.

Ще мить – і я вхоплю його за шию.

Як холодно, як страшно.

Не буде його – не буде кому належати…

 

Крук з усієї сили дзьобає мене в руку і, змахнувши крилами, повільно зривається з підвіконня.

- Ідіотка…

З рани йде кров, рука нестерпно болить. Але разом з кров’ю зникає такий ненависний мені малюнок птаха…

 

Я вільна?

Я вільна…

Я – вільна!

Кінець

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відмічена, Христина Вілем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Відмічена, Христина Вілем"
Гість Христина
Гість Христина 31 березня 2025 10:19

Твір розміщено без згоди автора 

Ви порушуєте закон про авторські права