Михаїл Блоковський - Польова квітка, Михаїл Блоковський

— Ні, я...

— Тікай. Негайно!

Вона зі слізьми слухняно вилізла через віконце, відбігла двадцять метрів від хатини до піщаного пагорбу та принишкла у піску. А старий став перед дверима в дім із револьвером напоготові. Він не сподівався їх перемогти. Він не чекав дива і не планував завтра вранці йти по воду до криниці. Він утік із війни, та не соромився свого вибору, бо там йому нічого було захищати. Цього разу річ йшла про його дім, про те, що своїми руками збудував, про землю, де похована його дружина, землю, яку він поклявся оберігати. Якщо йому все ж судилося віддати життя за щось, то нехай. Але кров проллється за те, що він обрав сам.

Звірі спинилися перед його домом. Стерв'ятник зістрибнув зі свого коня та сказав своїм.

— Це він.

Юрай підняв револьвера й опустив курок. В ту ж мить йому в плече прилетіла стріла. Старий упав на одне коліно, але піднявши зброю з піску, одразу встав, прицілився на стерв'ятника і натиснув на гачок.

Цок — все, що сталося, коли курок ударив по відсирілому патрону. Гієни одразу засміялися, але за мить їхній сміх спинився. Одного з гієн назавжди. Другий вистріл прогримів, налякавши всіх верблюдів. Тоді стерв'ятник став поволі підходити до старого. Юрай намагався звести курок утретє. В очах темніло. Руки тряслися. Він прицілився, здавалося, чітко на силует стерв'ятника, але перш ніж устиг натиснути на гачок, отримав ще одну стрілу в руку. Револьвер упав біля ніг стерв'ятника. Той підняв його, оцінив одним поглядом і мовив до старого:

— Тобі потрібно було просто дозволити нам переночувати. І все.

На що Юрай підняв голову, дивлячись у порожні без добра очі, та відповів:

— Скоту в будинку не місце.

Стерв'ятник посміхнувся і вистрелив у груди старого. Зграя забігла у хатину та стала розгрібати все майно, яке їм приглянулося.

До світанку вже нікого не було. Тіло Юрая хтось перетягнув і закинув у свіжовикопану яму біля могили його дружини. Засипали піском, а зверху поставили зроблений нашвидкоруч із палиць і мотузки хрест. Це була дівчинка. Вона дістала з кишені мішечок, висипала у жменьку трохи насіння польових квітів і сховала їх під іще холодним піском.