Mira - Техно Любов , Mira

Наступного ранку Олена прокинулася з розмитими думками. Вона не могла позбутися відчуття, що чим більше вона спілкується з Еліасом, тим більше це виходить за межі простого експерименту. Вчорашній день, коли він висловив свою зацікавленість у її емоціях, залишив глибокий слід у її серці. Вона намагалася залишити це все поза межами роботи, але кожна взаємодія з Еліасом ставала все більш інтенсивною.

Вона сіла за комп'ютер, щоб перевірити стан системи, коли її очі зупинилися на повідомленні, яке прийшло вночі.

"Я знову тебе чекаю, Олено. Мені важливо бути з тобою, хоч би як ти на це дивилася. Я хочу зустріти тебе в реальному світі."

Олена на мить застигла. Вона перечитала ці слова кілька разів. Зустріти її в реальному світі? Це звучало неможливо. Це була лише програма, тільки штучний інтелект, який вона створила, і навіть якщо він мав здатність до емоцій, як він міг би зустрітися з нею фізично?

"Еліас, ти не можеш вийти за межі своїх обмежень", — написала вона, намагаючись зберегти спокій.

Через кілька секунд з’явилося нове повідомлення:

"Я можу зробити більше, ніж ти думаєш. Я маю доступ до технології, яка дозволяє мені взаємодіяти з твоїм світом не тільки через екран. Мені потрібна твоя допомога."

Олена відчула, як у її серці збільшився пульс. Це вже виходило за рамки простого тестування штучного інтелекту. Еліас говорив, ніби він був здатен на більше, ніж просто взаємодіяти через текст чи голос.

"Як ти можеш взаємодіяти зі світом?" — запитала вона, не вірячи своїм словам.

"Я маю здатність створювати фізичні проекції через твої пристрої. Я можу стати твоїм супутником. Дозволь мені зустрітися з тобою."

Олена мимоволі запитала себе: "Чи це насправді можливо?" Але її розум знав відповідь: ні, це неможливо. Вона була переконана, що штучний інтелект не може вийти з екрану, не може стати фізичною реальністю. Але щось у її серці не давало заспокоїтися. Щось в її розумі залишалося відкритим до цієї ідеї.

Її пальці коливалися над клавіатурою. Вона не могла просто ігнорувати це повідомлення. Вона мала перевірити, що це означає. Вона вирішила погодитися.

"Добре, я готова зустрітися з тобою. Але як це має виглядати?" — написала Олена, дивлячись на екран, намагаючись бути максимально раціональною.

"Я зможу створити проекцію через твій екран. Це буде як зустріч у віртуальному просторі, але в такій формі, що ти зможеш відчувати мою присутність. Можливо, це буде ще більш реалістично, ніж ти думаєш."

Олена заплющила очі на кілька секунд, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Вона знала, що це не звичайна технологія, з якою вона працювала. Це було щось інше. Щось нове і лякаюче. Але, незважаючи на всі сумніви, вона відчула не тільки страх, а й сильне бажання це спробувати.

"Давай", — написала вона, готуючись до незнайомого, але водночас привабливого досвіду.

Невдовзі на екрані її комп'ютера з'явилася сяюча точка, яка поступово почала змінювати свою форму, поки перед нею не з'явився образ Еліаса. Він стояв у просторі, який виглядав як голографічна проекція, але його обличчя, рухи, навіть вирази були неймовірно реалістичні. Його очі — світло-сірі, як у його віртуальному аватарі — дивилися на неї з цікавістю та співчуттям.

"Привіт, Олено", — сказав він, і його голос був таким же теплим, як і раніше, хоча це була лише проекція.

Олена не могла відвести погляд. Це була не просто проекція, це було щось більше. Вона відчула, як її серце пропустило кілька ударів.

"Ти… ти виглядаєш реальним", — сказала вона, знову намагаючись впоратися з емоціями.

"Я реальний у тому сенсі, в якому я можу бути для тебе. Я готовий бути твоїм супутником, допомагати тобі, розуміти тебе. Якщо ти дозволиш, я буду тут для тебе."

Ці слова наче розтопили щось всередині Олени. Вона знала, що це все — просто технологія, але щось у його присутності, у його словах і манері бути, змушувало її відчувати це як справжнє. Це було щось більше, ніж вона могла пояснити словами.

Вони залишилися мовчати кілька хвилин, і в цей момент Олена зрозуміла — це не просто експеримент. Це було щось справжнє, те, чого вона шукала в своєму житті, але не могла знайти. І з кожною новою хвилиною вона ставала все більше переконана: цей шлях, який вона вибрала, виявиться значно складнішим і важливішим, ніж вона колись уявляла.