GorKA - Історія балерини, GorKA

На сцені в її очах можна було побачити океан життя, в її рухах -  свій особистий шлях у  ньому. 

Дівчина у вільну хвилину не випускала телефон із рук, але від Вадима вона не почула жодної звістки  за п’ятнадцять років.

Одного разу в зимовий вечір Ніна зателефонувала мені, щоб дізнатися про її успіхи, впустивши випадково фразу: 

- Слава Богу, той хлопчик одружився. Чекають на дитину. 

І я відразу уявив його погляд в аеропорту. Він перестав мені палити спину.

 -А Ніколь... - зі свого кабінету я бачив, як вона налатувала беззупинно піруети.

- Їй краще про це не знати…

Через декілька годин я підійшов до балерини перед виставою.

 -Ніколь, ти готова? 

За кулісами я побачив, як з її пуантів сочилась кров. Я передав їй рушник зі столу.

-  Талант завжди перемагає.

-Знаю, - їй довелося роззутися й викинути скло. 

-Ти…

-Зможу! - вона вибігла на сцену. 

Ця подія увійшла в історію Ніколь і подарувала титул “Прима”.

***

І все ж настав день, коли Ніколь знову з'явилася в Україні. Після вистави біля Національної Опери стовпилася публіка разом із пресою. І ось вона вийшла - незрівнянна прима-балерина.Темний пучок на маківці та виразність океанської глибини блакитних очей змусили мене відчути дежавю. Ніби Валерій знову показує плакат, тоді ще сумнівної для мене персони.

- Опинившись у рідних стінах, що ви відчули? - посипалися питання від журналістів.

-Смак юної мрії.

- Вам вдалося  здійснити....

- Чому ви незаміжня? - один із них, що стояв у задньому ряду, вигукнув, перебивши іншого. 

- Обрала кар'єру. 

- Але у своєму житті хіба ви не кохали? 

- Припустимо. 

- Тоді чому ви не вийшли заміж за цю людину? - натовп відступав, даючи можливість пройти вперед цьому журналісту.

 - Я б не змогла народити дитину.

 - Через відданість балету?

 - Ні. 

Запала тиша. Журналіст дивився Ніколь прямо в очі. 

- Він знав?

 -Нехай хоча б одному з нас вдасться побудувати сім'ю. 

*****

Саме в цю хвилину Вадим, який стояв біля письмового столу і гортав чергові проєкти у своїй квартирі, від слів, що вилетіли з вуст балерини через екран телевізора, схопивши за скроні, похитнувся на місці, зачепивши ліктем горнятко з чаєм.

-Тату, - донька впустила пульт з рук. 

-Вадим! - дружина вибігла до нього зі спальні, не встигнувши вкласти спати двійнят. 

-Все добре, мої любі!  

Вони усілись  біля нього на дивані.

-Швидку? Де боліть?

-Не треба! - Вадим посміхнувся їм. - Достатньо води.

-Дар’я, - жінка звернулася до доньки, - принеси, будь ласка, скляночку з водою. Обережно зі склом! Я сама все приберу.

-Любий, може досить з роботою?

Вадим лише ніжно обійняв свою дружину.

*****

Ніколь вже сиділа на задньому сидінні таксі. Вона роздивлялася  обличчя на білбордах, які стояли в ряд по сторонах дороги. Вона побачила себе на одному з них і посміхнулася з сумом.

…До балетної школи під'їхав автомобіль. Ніна, вийшла з нього, розкривши парасольку, застигла на місці. Під наполегливим літнім дощем шестирічна  дівчинка в жовтій сукні стояла біля білборда, на якому була зображена балерина. Вона намагалася, як на картинці, підняти ногу і витягнути носок, проте слабка координація надавала їй важкості в рухах. Рюкзак на спині потягнув її вниз. 

- Як тебе звати? - Ніна зловила крихітку під час падіння.

-Ніколь.

 - Хочеш побачити справжню балерину?

- Так. - дівчина взяла її міцніше за руку.

Вони увійшли в будівлю і попрямували в аудиторію через довгий коридор, на стінах якого можна було побачити сюрреалістичні світлини в строгих рамках. На першій із них була зображена балерина, яка танцювала під великим і квітучим деревом, передаючи радість життя, але, якщо придивитися уважніше, вона була настільки близько до нижньої гілки дерева, тому сама здавалася сухою гілкою, яка відпала і не витримала системи тієї краси, закладеної професійним мистецтвом. На другій фотографії були недбало накреслені жіночі ноги до щиколотки в пуантах, навколо них була свіжа кров. І оскільки кадр був чорно-білий, червоні плями  на пуантах  здавалися боксерськими рукавичками після рингу. Це слугувало юним танцюристам нагадуванням,  що в балеті, як і в боксі, перемагає той, хто витриваліший... Червоні штори, що відкривають сцену, зафіксувалися на останньому кадрі. Долоні глядачів  внизу сцени зависли в очікуванні. Ніколь не відривала від останньої картини погляд.