Арія Форс - Скринька спогадів, Арія Форс
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Емма встала і підійшла до вікна. Вона дивилася на зелений пагорб, на якому паслися корови, і думала про те, як мало вона знала про світ.
— А що буде далі? — спитала вона, повернувшись до Софійки.
Софійка задумалася.
— Я мрію повернутися додому, коли все закінчиться. Хочу знову садити квіти з бабусею і гратися з братом. Але я боюся, що наш дім не впізнає мене, коли я приїду.
Емма підсіла ближче і взяла Софійку за руку.
— Впізнає. — сказала вона жваво. – По голосу. Я теж тепер буду сильно мріяти. Про те, щоб журавлики твоєї пісеньки повернули тобі садок. І щоб ти завжди могла співати.
Софійка всміхнулася. Дві дівчинки, хоч і з різних світів, зрозуміли одна одну.
За вікном шумів літній вітер, а в кімнаті музична скринька продовжувала грати свою мелодію.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скринька спогадів, Арія Форс », після закриття браузера.
