Олена Гриб - "Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб

– Ви в системі Онікса. Згідно з нашим законодавством, на вас лежить обов’язок утилізації тіла члена вашого екіпажу.

– А оплатити перебування злочинця у в’язниці мені, часом, не треба? – обурився Сем.

– На превеликий жаль місцевого бюджету, ні, – розвів руками офіцер. – Держава сама дбає про своїх громадян. І про іноземців, звісно. Саме тому кораблям не дозволяється зліт, якщо у складі команди бракує техніка.

– Що?!

Служителю закону вдалося вивести Сема з рівноваги. Це вже не вписувалося ні в які межі! На околицях для отримання ліцензії на пасажирські перевезення навіть пілот не завжди потрібен – часто вистачало автоматики. А тут влада збожеволіла? Система – цілковита діра, а стандарти – як у розвинених світах! Щастя ще, що не зобов’язують тягати за собою медика!

– В якомусь сенсі ви щасливчик, Райсе. – Поліцейський ігнорував Нікала, який азартно нагострив вуха й витяг шию з товстого коміра сорочки, щоб чути краще. – Наступного місяця вам довелося б шукати не лише техніка, а й медика.

– Це жарт? – не зрозумів Сем.

– Реформи, нічого особистого. І будьте ласкаві зайти в управління.

– З візком, щоб забрати труп?

– З номером рахунку, щоб оплатити поховання.

Сем неприємно посміхнувся, зганяючи злість і на власну долю-жартівницю, і на офіцера, що навіть не намагався приховати іронію.

– Це зайве, – спробував відплатити тою ж монетою. – На «Каселоні» добре працює утилізатор.

– Те саме можу сказати про системи контролю якості повітря на Оніксі-6. – Поліцейського наче бавила ця розмова. – Повірте на слово, Райсе, штрафи за шкідливі викиди обійдуться вам значно дорожче.

– І на орбіті пильнуєте?

– У вас немає кріокамери, тому санітарна служба не випустить вас у космос із небіжчиком на борту. Нагадаю, техніка у вас теж немає, і дуже сумніваюся, що ви знайдете його найближчим часом.

– Що за бісова планета?!

– Ласкаво просимо на Онікс, Райсе. Обіцяю, вас чекає надзвичайно цікавий і безглуздий квест по інстанціях. Нашу планету неможливо забути.

Автоматичні двері заскреготали, випускаючи служителя закону під сліпучі промені двох тутешніх сонць. Останнє слово залишилося за ним, але Сема давно вже не хвилювали дитячі суперечки. А ось те, що він, схоже, справді застряг у цій дірі, що гордо називалася «планетою земного типу з рівнем життя вище мінімального», злило неймовірно.

– Нікале! Змінюю умови. Допоможи мені звідси забратись, і ми квити.

Кругле обличчя торговця розпливлося в задоволеній усмішці. Він притиснув руки до грудей і вклонився, знісши просторими штанинами якісь чеки з прилавка. Їх одразу проковтнув старий робот-прибиральник, за що Нікал стукнув його капцем, вимикаючи й обіцяючи завтра витягти нутрощі.

– З тобою приємно працювати, друже. Не хвилюйся, я вирішу твою проблему якнайшвидше.

– Тиждень, – твердо промовив Сем, дивлячись господареві барахолки в очі. – І якщо…

– Дорогий мій, побережи нерви свої та оточення! Доба – більшого не прошу. Завтра в цей же час у тебе буде ліцензований технік із абсолютно легальними документами, даю слово.

– І кріокамера.

Нікал скорчив пригнічену пику і розвів руками:

– Чого нема, того нема, – визнав із жалем.

У Сема трохи відлягло від серця. Якби давній партнер надумав його обдурити, то обіцяв би все підряд, а оскільки він торгується… Що ж, є надія, що «Каселона» зможе покинути Онікс-6, не порушуючи місцеві дурні правила.

– Слухай… Як би це сказати… Кіборг… – зам’явся продавець. – Він не зовсім… Е-е-е… Так вийшло, що я трошки хотів тебе наду…

– Не згадуй при мені про андроїдів, кіборгів та іншу кей-мерзоту, і ми залишимося друзями, – перебив Сем.

– Дивний ти. – Нікал образився, його обличчя потемніло й за кольором зрівнялося з рудою сорочкою. – Псих.

– Я ненавиджу бляшанки, що прикидаються людьми. Дивно було б, якби любив.

– Серйозно? А ходили чутки, що у твоєї дружини…

– Уб’ю.

Сповнений холодною люттю тон красномовно доводив: Сем не жартує.