Черрі - Чудо але вже не руде, Черрі

— Ти замахав киснути, Кіме! — Хонджун, як завжди з'являється наче грім серед ясного неба. Він кладе на стіл якийсь різнокольоровий флаєр. 

— А тобі то, що? — Мін піднімає на нього незадоволений погляд.

— Ти хвилюєш Сонхва, а він переповідає це все мені. Тому сходи і розвійся на вихідних, — Джун показово тицяє пальцем у різнобарвний папірець.

— Йога із коргі? Серйозно? — вперше за два тижні йому хочеться розсміятися. — Я звісно люблю собак, але...

— Жодних але, Кіме, — обличчя парубка перекривлюється. — Я вже все оплатив тому вперед і з піснею. Перше заняття в суботу. Подякуєш мені потім.

— Ще чого, — фиркає йому вслід парубок, і сміється бачачи витягнутий середній палець Джуна.

Але на заняття він все ж вирішує піти. Бо, що даремно гроші витрачати, а так відкриє щось нове для себе. Плюс Синмін і так подумував знайти якесь нове заняття, щоб спина зранку менше хрустіла. Тому йога із собаками це ідеальне поєднання приємного з корисним.

Однак в суботу юнак зрозумів, що не має нормального спортивного костюма. Тому в швидкому темпі побіг його купити, і саме тому ледь встиг на заняття. Синмін із голосними вибаченнями забіг до залу, привертаючи увагу інших.

— Пробачте, на дорозі жахливі затори, — він швидко займає вільне місце, і впирається поглядом у тренера.

— Все гаразд, ви не спізнилися, — привітно всміхається Чонін, змушуючи Синміна затамувати подих. — Ви можете взяти один із ковриків, які є в кутку.

— Т-так дякую, — хлопець червоніючи плететься по-коврик.

А далі починається найцікавіше. Бо випускають милих, маленьких Коргі, які вирішують, що треба дослідити все. Обличчя Синміна облизали тричі, потім покусали за пальці, потягали за нові штани, які хлопцю було зовсім не шкода. Зрештою він знав, на що підписується. Тому під кінець заняття хлопець був стомленим, але безмежно задоволеним. Потім все ж він купить Хону випити у знак вдячності.

— Ви живі? — в полі його зору з'являється прекрасне обличчя Чоніна.

— Звісно, — Мін сідає, складаючи ноги у позі лотоса. — Але я не чекав побачити вас тут.

— Ви ж не дали мені й слова сказати під час нашої останньої розмови, — буркоче Нін сідаючи навпроти юнака. — Бо, якби не втекли так швидко, то знали б, що я не працюю в тій кав'ярні.

— Я просто... Не знаю, вирішив втекти, — Синмін сміється із власної дурості.

— Але ваші друзі шукають краще ніж ви. Тому Кім Хонджун купив абонемент саме у мене, — фиркає Чонін, відкидаючи світлі пасма волосся з обличчя.

— Я не шукав вас! Не подумайте, — відразу відпирається Синмін, розуміючи, що говорить якусь маячню.

— А шкода, могли б і постаратися, — вдавано розчаровано видихає юнак. — Я думав, що цікавлю вас. Тому мабуть, вийшло непорозуміння. Пробачте.

Мін хоче стільки всього сказати, але натомість просто мовчки відкриває і закриває рот. Вся ця ситуація схожа на клоунаду, в якій він у головний актор.

— Ні, все не так, — Синмін хапає Чоніна за зап'ястя зупиняючи. — Я два тижні приходив до тієї кав'ярні, щоб знайти вас. Бо хотів взяти ваш номер. Ось.

— То може поговоримо зараз через французький поцілунок, — спокійно і навіть байдуже пропонує хлопець, сідаючи поруч. Він вичікувально дивиться на здивованого Чоніна.

— Що?! — здається йому почулося чи Синмін різко опинився у паралельній реальності.

— А що не хочете? Ми ж уже цілувалися, — Чонін підсідає трішки ближче, кладучи руки по обидва боки від стегон Міна.

— Ви трохи поспішаєте, — хлопець ставить долоні на широкі плечі парубка намагаючись відштовхнути, але натомість притягує ближче.

— Цього разу ти маєш дозвіл, Синміне, тож вперед, — Чонін всміхається, як маленький диявол, і юнак здається.

Він долає крихітну відстань між ними, цілуючи Ніні так обережно і ніжно, як тільки вміє. Вкладає у цей поцілунок всі не сказані слова, всі не висловлені почуття. Намагається сказати: "Я чекав так довго, щоб знову зустрітися з тобою". Їхні вуста рухаються в розміреному ритмі, і тихі звуки поцілунку відбиваються від стін у порожньому залі.

Чонін безсоромно сідає на стегна Синміна, розриваючи поцілунок, і тихо шепоче:

— Зараз я покажу тобі, як треба цілуватись, Мінні.

Хлопець знову цілує його, але зовсім не так, як Синмін до цього. Чонін бере обличчя юнака у свої долоні, змушуючи його линути за солодкими вустами парубка. Чонін поглиблює поцілунок забираючи з легень Синміна все повітря. Він притискає парубка ближче до себе, обплітаючи його талію руками. Їхній поцілунок шалений. Почуття оголюються неначе дроти, і пристрасть, яка народжується у їхніх грудях піднімає рівень напруги.

— Гадаю досить, — Синмін не без зусиль розриває поцілунок, роздивляючись припухлі, вологі вуста Чоніна.

— Так, бо ми все ж не вдома, — парубок трохи незграбно встає зі стегон Міна. — Тож ми вже зустрічаємося чи ще на побачення сходимо перед тим, як ти запропонуєш мені стати твоїм хлопцем?

— А ти не міг би питати про щось таке не настільки прямо? — Синмін червоніє, як стиглий томат.

— Навіщо ходити кругами. Ми ж дорослі люди, тож? — Чонін обіймає його, коротко цьомаючи в носа.

— Спершу побачення, а тоді я подумаю, — тепер прийшла черга Синміна трохи подразнитися.

— Гей, в сенсі подумаю? — Чонін справді обурений, а Мін лиш регоче випускаючи його зі міої рук.

— Ну, а що? Все залежить, як пройде побачення, — широко всміхається парубок забираючи свою спортивну сумку.

— Але цю нашу зустріч можна вважати вже третім побачення, — обурюється Чонін зупиняючись біля виходу.

— Ти жахливо нетерплячий, — вони покидають зал разом, домовляючись про побачення завтра.

Через рік на їхньому весіллі Хонджун під смішки Сонхва розповідав усім, що ці двоє разом завдяки йому. А Синмін лиш хитав головою, тримаючи Чоніна за руку. Вони крокуватимуть життям разом, ставши надійною підтримкою і опорою один для одного.