Кулик Степан - Відродження-4, Кулик Степан

— Я теж тебе люблю..

— Дякую. Я знаю.

— Але... про браслет ти нічого так і не пояснив.

— Просто щоб ти зрозуміла мою думку, треба було розтлумачити суть. Тепер можна і про браслет. Як гадаєш, чи довго мій антимагічний захист залишиться таємницею? Якщо зважити, на його унікальність?

— Поняття не маю, — знизала плечима дівчина.

— До пари перших боїв… А потім чутки про людину, яку не можна уразити магією, розлетяться по всьому світу швидше за серпокрильців.

— Це так… Чутки, вони такі, — зі знанням справи знову кивнула Сашка.

— А тепер уяви на секунду, що вони досягнуть вух тих чарівників, які вважають себе непереможними саме завдяки володінню магією. Що вони, на твою думку, зроблять?

Дівчина промовчала, але поглядом дала зрозуміти, що чекає на відповідь від мене.

— Вони накажуть своїм слугам знайти мене та вбити. І щоб навіть чуток не залишилося. Бо якщо люди перестануть бояться магії — влада чарівників закінчиться. Тепер розумієш? А слугам магія не знадобиться. Достатньо арбалета чи кинджала. Навіть не отруєного.

— Біда… — обличчя Сашки виражало крайнє занепокоєння. — І що ж робити?

— Якщо щось не можна приховати, — я підняв повчально палець, — то треба його замаскувати під щось інше. Таке, що не викликає підозр та запитань.

— Який ти розумний… — захоплено сплеснула долонями дівчина.

— Припини… Коротше, ось ми й дісталися суті. Як я вже казав, хоча це ще треба перевірити, гадаю в цьому світі повно захисних амулетів. І якщо на мене не подіє магія, то це можна буде списати на їхню роботу. Але для цього треба його мати. Причому це має бути річ зовсім непримітна. Звичайна.

— Як цей кістяний браслет… — закивала Сашка.

— Саме так. І я завжди зможу його продемонструвати, якщо спитають, чому магія на мене не діє.

— Але… — потерла кінчик носа Сашка. — Маги ж, напевно, мають спосіб розпізнавання таких предметів. І вони легко встановлять, що твій браслет є обманкою.

— Ну, — я втомлено зітхнув. — По-перше, — сподіватимемося, що до цього дійде ще не скоро. А по-друге, — якщо нам пощастить, то у магів знайдуться проблеми куди важливіші. А тепер, зроби скромніше обличчя, очі зайвий раз не підіймай, тримайся завжди позаду мене і рота без дозволу не відкривай. Не знаю, який у цьому світі суспільний статус у жінки… але про всяк випадок, перестрахуємося. Щоб не потрапити халепу з перших кроків.

— А перед ким критися?

— Не бачиш? Глянь вперед. Ми майже прийшли.