Вальдемар Лисяк - Безлюдні острови, розділ 8-1, Вальдемар Лисяк

мандрівника чекає злий павук "аалдза", білий верблюд "кагаан теме", що пророчить страх і нещастя, і найгірший з усіх: "олгой хорхой" (черв’як, товста кишка)[5]. Темної ночі ти вслухуєшся в їхнє дихання, лежачи всередині "гера", обігрітого маленькою залізною піччю, яка посилає дим у небо Гобі. Зірки з однієї пустки відбиваються в іншій. Думки тупіють під опущеними повіками, і на самому краю сну чути той страшний звук відрубаних голів...

Десь у внутрішній частині Монголії є ці дивні, незвичайні місця, де нарахували майже тисячу безголових чоловічих статуй. Вчені не знають, хто їх відбив і навіщо - скільки всього вчені ще не знають! Загублені в безкраїх степах, покинуті, як безплідні скелі серед неосяжних хвиль, хлестані вітром, що ковзає по травах, — вони співають пісню про те, що вже минуло і не минуло, про минулі століття і загиблих героїв, про перемоги і трагедії, останні ночі підкорювачів і марнославства, про сходження на найвищі вершини...

"Бо вся земна слава не варта зусиль!

Як і Слава, ця мінлива і блудлива стерва.

Виганяй її зі своєї уяви якомога швидше,

Зрештою, вона просто повія, яка хоче, щоб її трахали!"[6].

Армія безголових людей, ніби ураган зірвав їм черепи і переніс їх на острів Пасхи. Чути лише звук мертвих м'ячів, що летять із ший в космічну яму, мов повітряні батискафи, як ці ганчір'яні кулі із заплющеними очима й вухами падають біля ніг жінок, як на картині Джорджоне, де Юдита тримає оголену, переможну ногу на голові Олоферна, що котиться по землі.

Джорджоне. Юдита (1504 Ханс Бальдунг Грін. Юдита з головою Олоферна (1525)

Примечания

1

Так як "Далай-Лама" означає: Священик-Море, тобто Великий Священик.

2

З "Чайлд-Гарольду".

3

Поганий знак, погана прикмета.

4

Ч. Мотич, "Монголія, країна живого Будди", Варшава 1936.

5

Якщо цікаво, ознайомтеся з оповіданням І.А. Єфремова "Олгой хорхой". – Примітка перекладача

6

Уривок з "The Sot-Weed Factor" (Фактор бур'яну) американського поета і письменника Джона Барта.