Біблія - Біблія

дїти твої перед ним согрішили, то він і подав їх у руки проступків їх.

5 Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя,

6 І наколи чист єси й прав, то він зараз стане над тобою й втихомирить оселю правди твоєї.

7 І хоч би зпершу було в тебе мало, то опісля буде дуже багато.

8 Бо спитай тільки у давнїх родів і збагни постерігання батьків їх, -

9 Бо ми вчорашні собі й нїчого не знаєм, тим що наші днї тїнь на землї, -

10 А вони скажуть тобі й з серця свого випустять слова:

11 Чи піднімаєсь в гору сїтник без мочарі? чи росте рогозина на безводдї?

12 Вона молоденька й не підтята, а всихає борше, як инша трава.

13 Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне;

14 Впованнє його підрізане, а певність його - сїть павукова.

15 Він обіпреться на дім свій, та не устоїть; вхопиться його, й не вдержиться.

16 Він зеленїє на сонцї, аж поза сад сягає галуззє його;

17 В каміннє вплїтаєсь коріннє його, між каміннє врізуєсь воно;

18 Та коли вирвуть його з місця його, то місце одцураєсь його, (скаже): не знаю тебе!

19 От яка втїха на дорозї його! а з землї инші виростають.

20 Бачиш: Бог не одпихає безвинного, але й не піддержує руки лиходїїв.

21 Він сповнить ще сьміхом і твої уста й губи твої - радїсним викликом.

22 Ненавидники твої вкриються соромом, і намет безбожників зникне.

Йов 9

1 І відповів Йов і сказав:

2 Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?

3 А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.

4 Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?

5 Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;

6 Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;

7 Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає.

8 Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.

9 Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;

10 Творить великі дива, недовідні, безлїчні.

11 Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.

12 Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?

13 Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;

14 Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?

15 Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.

16 Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,

17 Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,

18 Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.

19 Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?

20 Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.

21 Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.

22 Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.

23 Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.

24 Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?

25 Днї мої хутші од гонця, - мчаться, не бачивши долї;

26 Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.

27 Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,

28 То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;

29 А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?

30 Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,

31 То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.

32 Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!

33 І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.

34 Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, -

35 А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.

Йов 10

1 Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.

2 Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?

3 Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?

4 Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?

5 Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,

6 Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,

7 Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?

8 Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, - й ти губиш мене?

9 Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?

10 Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.

11 Скірою й тїлом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,

12 Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?

13 Але й те скривав ти в серцї свойму, - я знаю, що се й було в тебе (на думцї), -

14 Що, як я провиню, ти