Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Як і Христос вам пробачив, робіть так і ви!

14 А насамперед одягніться в любов, тому що вона — узи досконалості!

15 І хай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!

16 Слово Христове хай пробуває в вас щедро, у всякій премудрості. Навчайте та наставляйте одні одних! Вдячно співайте у ваших серцях Господові псалми, гімни, духовні пісні!

17 І все, що тільки ви робите словом чи справами, усе робіть в ім'я Пана Ісуса, дякуючи через нього Богові, Батькові.

18 Жінки, слухайте чоловіків своїх, як личить то в Господі!

19 Чоловіки, любіть жінок своїх і не будьте суворі до них!

20 Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господові приємне!

21 Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб духом не занепали вони!

22 Раби, слухайте в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячись Бога!

23 І все, що тільки робите, робіть від душі, немов Господові, а не людям!

24 Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Панові Христові.

25 А хто кривдить, той отримає за свою кривду. Для Бога особа не матиме ніякого значення!

До колосян 4

1 Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Пан!

2 Завжди перебувайте в молитві, і не забувайте подякувати в ній!

3 Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, повідомляти таємницю Христову, що за неї я й ув'язнений,

4 щоб знав я, як повідомляти належить мені.

5 Поводьтеся мудро з чужими, обираючи час підходящий для себе.

6 Слово ваше хай буде завжди ласкаве, приправлене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати.

7 Що зі мною, те все вам розповість Тихик, улюблений брат, вірний служитель і співробітник в Ісусі.

8 Я саме на те його послав до вас, щоб довідалися ви про нас, і щоб ваші серця він потішив,

9 із Онисимом, вашим вірним та улюбленим братом. Вони все вам розкажуть, що діється тут.

10 Вітає вас Аристарх, ув'язнений разом зі мною, і Марко, небіж Варнавин, що я просив прийняти його, як прийде до вас,

11 теж Ісус, на прізвище Юст, вони із обрізаних. З Божого царства єдині мої співробітники, що були мені втіхою.

12 Вітає вас Епафрас, що з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди обстоює вас у молитвах, щоб ви досконалі були та наповнені всякою Божою волею.

13 І я свідчу за нього, що він гордиться вами та тими, що знаходяться в Лаодикії та в Гієраполі.

14 Вітає вас Лука, улюблений лікар, та Димас.

15 Привітайте братів, що в Лаодикії, Німфана і його хатнє зібрання.

16 І як буде прочитаний лист цей у вас, то зробіть так, щоб прочитаний був він також у церкві лаодикійській, а того, що написаний з Лаодикії, прочитайте й ви.

17 Та скажіть Архипові: Пильнуй те служіння, що прийняв його з вірою в Господі, щоб ти його виконав!

18 Привітання моєю рукою Павловою. Пам'ятайте про пута мої! Благодать Божа хай буде з вами! Амінь.

ПЕРШИЙ ЛИСТ ПАВЛА ДО СОЛУНЯН1 до солунян 1

1 Павло, Силуан та Тимофій до церкви солунської в Богові, Батькові й Панові Ісусові Христові. Благодать вам і мир!

2 Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах.

3 Ми згадуємо повсякчас про вашу справу віри, про працю любові і про терпляче сподівання на Пана нашого Ісуса Христа, перед Богом, Батьком нашим,

4 знаючи, Богом улюблені брати, про ваше обрання.

5 Бо наша добра новина не була для вас тільки в слові, а й у силі, і в дусі святому, і з великою певністю, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас.

6 І ви стали наслідувачі нам і Панові, слово прийнявши у великому утиску з радістю духа святого,

7 так що ви стали взірцем для всіх, хто вірить, у Македонії та в Ахаї.

8 Бо не тільки слово Господнє від вас поширилося в Македонії й Ахаї, а й ваша віра в Бога у всякому місці, так що вам непотрібно казати чогось.

9 Вони розповідають про наш прихід до вас, і як ви навернулися до Бога від ідолів, щоб служити живому й правдивому Богові,

10 і з неба очікувати Сина його, що його воскресив він з мертвих, Ісуса, що визволяє нас від майбутнього гніву.

1 до солунян 2

1 Самі бо ви, брати, знаєте, що не марний був прихід наш до вас.

2 Та хоч ми натерпілися перед тим, і зазнали зневаги в Филипах, як вам відомо, проте ми відважилися в нашому Богові звіщати вам Божу добру новину з великим натхненням.

3 Бо покликання наше було не з помилки якоїсь, не з нечистих помислів і не від лукавства,

4 а, Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити добру новину, ми кажемо так, не людям догоджаючи, а Богові, що випробовує наші серця.

5 Як знаєте, ми слова підлесливого не вживали ніколи, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!

6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7 Хоч і могли ми, як Христові апостоли тягарем бути для вас, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.

8 Так будучи ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу новину, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.

9 Бо ви пам'ятаєте, брати, як ми день і ніч невтомно працювали, щоб жодного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу новину.

10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!

11 Бо ж знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,

12 просили ми вас, і вмовляли та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у своє царство та славу.

13 Тому то й ми дякуємо Богові повсякчас, що, прийнявши почуте від нас слово Боже, прийняли ви не як слово людське, а як правдиве слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14 Бо стали ви, брати, наслідувачами церквам Божим, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,

15 що вбили вони й Пана Ісуса і пророків його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і противляться тому, що всім людям на користь.

16 Вони забороняють нам розповідати іншим народам, щоб ті мали сподівання на порятунок і тим доповнюють провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17 А ми, брати, на короткий час розлучившись з вами обличчям, але не серцем, ще з більшим бажанням силкувалися побачити вас.

18 Тим то двічі було в нас бажання прийти до вас, а точніше в мене, Павла, але Сатана перешкодив був нам.

19 Бо хто нам сподівання, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то не ви перед Паном нашим Ісусом у його приході?

20 Бо ви наша слава та радість!

1 до солунян 3

1 Тому то, не стерпівши більше, ми самі залишатися в Атенах,

2 послали Тимофія, нашого брата й служителя Божого в Христовій новині, щоб зміцнити вас та потішити в вашій вірі,

3 щоб були ви непохитні в цьому горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено.

4 Бо коли ми були в вас, то казали вам наперед, що маємо страждати, як вам відомо і сталося.

5 Тому й я, не стерпівши більше, послав довідатися про вашу віру, щоб часом не звабив хто вас, і праця наша не стала б даремною.

6 А тепер, як повернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що завжди ви маєте добру згадку про нас та бажаєте нас бачити, як і ми вас,

7 через те ми потішилися, брати, за вас, у всякому горі та в нашій нужді, заради вашої віри.

8 Тому тепер ми живемо, що міцна ваша єдність з Паном нашим!

9 Яку бо подяку ми можемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми тішимося заради вас перед нашим Богом?

10 Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити вас та підкріпити вашу віру.

11 Сам же Бог, Батько наш і Пан наш Ісус хай вирівняє нашу дорогу до вас!

12 А в вас хай примножить Пан і збагатить вашу любов один до одного та до всіх, як і наша є до вас!

13 Хай він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Батьком, в час приходу Пана нашого Ісуса з усіма святими його!

1 до солунян 4

1 А далі, брати, просимо вас та благаємо Паном Ісусом, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитися вам та догоджати Богові, як ви й поводитеся, щоб у тому ще більше зростали!

2 Бо ви знаєте, які вам накази дали ми Паном Ісусом.

3 Бо це воля Божа, освячення ваше: Щоб ви береглися від розпусти,

4 щоб кожен з вас умів тримати начиння своє в святості й честі,

5 а не в пристрасній похоті, як і народи, що Бога не знають.

6 Щоб ніхто не кривдив і не визискував брата свого в будь-якій справі, бо месник Господь за все це, як і раніше казали ми вам та засвідчили.

7 Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святості.

8 Отож, хто це відкидає, зневажає не людину, а Бога, що нам також дав свого духа святого.

9 А про братню любов нема потреби писати до вас, бо самі ви від Бога навчені любити один одного,

10 бо ви робите те всім братам в усій Македонії. Благаємо ж вас, щоб у цьому ще більше ви зростали,

11 і пильнували, щоб жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,

12 щоб ви перед чужими пристойно поводилися, і щоб ні від кого не залежали!

13 Не хочу ж я, брати, щоб не знали ви про покійних, щоб ви не сумували, як і інші, що сподівання не мають.

14 Коли бо ми віримо, що Ісус був помер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог з ним.

15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до приходу Пана нашого, ми не випередимо покійних.

16 Сам бо Пан із закликом, під голос архангела та звук Божої сурми зійде з неба, і перше воскреснуть померлі в Христі,

17 потім ми, що живемо й залишилися, будемо піднесені разом з ними на хмарах на зустріч з Паном, і так завжди будемо з Паном.

18 Отож, втішайте один одного цими словами!

1 до солунян 5

1 А про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас,

2 бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі.

3 Бо коли казатимуть: Мир і безпека, тоді несподівано прийде загибель на них, як мука на ту, що носить в утробі, і вони не втечуть!

4 А ви, брати, не в темряві, щоб той день захопив вас зненацька.

5 Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні темряві.

6 Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!

7 Ті бо, що сплять — сплять уночі, а ті, що напиваються — вночі напиваються.

8 А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, одягнувшись у броню віри й любові, та в шолом сподівання на порятунок,

9 бо Бог нас не призначив на гнів, але щоб порятунок отримали через Пана нашого Ісуса,

10 який помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо, вкупі з ним ми жили.

11 Втішайте тому один одного, і будуйте один одного, як і робите ви!

12 Благаємо ж, брати, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують за, і навчають вас вони,

13 і в великій любові їх майте за їхню працю.