Черкащенко Дарія - Вітер., Черкащенко Дарія

- Чудово, - задоволено кивнув лорд Дірас. - Деяку картину про твої навички я маю. І хочу зазначити - тобі дуже пощастило, що тебе ніхто не застукав під час твоїх експериментів. На твоє щастя, зараз у королівстві Норіс завзяття пополювати на магів сильно вщухло. Дурні люди. Як багато вони втратили, позбувшись нас. Добре, що не всі на цій землі такі дурні.

Лорд глянув на двері, напевно, маючи на увазі тих людей, які живуть у його замку. А й справді! Не може ж бути, що абсолютно всі мешканці цього замку маги. Напевно, ті ж працівниці з кухні, яких я сьогодні бачив у їдальні, звичайні люди. І той літній чоловік, що мене сюди привів і залишився за дверима, теж цілком може виявитися звичайним.

- Цей замок - одне з найбезпечніших місць для мага, - після невеликої паузи продовжив Дірас, наче прочитавши мої думки. - Тобі не варто тут чогось боятися. Так, тут працюють звичайні люди, але вони добре ставляться до магів. Ще їм подобається хороша заробітна плата, - він усміхнувся. - Усе в цьому замку зроблено для того, щоб ти та твої сусіди по кімнаті могли спокійно навчатися магії. Усі ви зібрані з різних куточків Норвіка, для того, щоб краще пізнати свою силу, і потихеньку разом зі мною відродити велич магів. Тут ти будеш забезпечений усім необхідним. Від тебе лише вимагається слухняність і старанність у навчанні. Також, в майбутньому, я даватиму тобі невеличкі завдання, які допоможуть відпрацювати навички, а також досягти того, щоб чарівників більше ніколи не переслідували.

На деякий час виникла пауза. Напевно, Дірас обмірковував наступні слова або давав мені можливість осмислити сказане і поставити питання, які мене хвилюють. Але нічого путнього в голову не лізло крім - "а чи не сон це все?" Усе настільки різко змінилося, ще й не з моєї волі. Замок, магія, навчання, тренування... Можливо, я скоро прокинуся на ліжку в гільдії, геть забувши все, що сталося? Спогад викликав неприємне відчуття туги. А в голові виникло потрібне запитання, яке я тут же поставив:

- А я зможу піти, якщо захочу повернутися до своїх друзів?

- Ні.

Ця спокійна й коротка відповідь різонула гірше за найгостріше лезо. А чого я, власне, очікував, якщо навіть тоді, ще в порту Тайлор не залишив мені жодного вибору? Образа вирувала в душі і я зважився на наступне запитання:

- Але чому?

- Так треба.

Піднявши руку, Дірас зупинив мої можливі запитання і заперечення. Встав зі стільця і підійшов до вікна. Зчепивши руки за спиною, став вдивлятися в навколишній пейзаж. Чомусь у мене склалося враження, що зробив він це тільки для того, щоб я не побачив його обличчя.

- Ти ще молодий і не зрозумієш, але я все ж спробую пояснити. - Вельми образливий початок, але, однак, я вслухався в кожне його слово. - Як би тобі не хотілося, ти не покинеш цього замку. Не знаю, чи встигли тобі розповісти, але ваші браслети не тільки блокують магію, а й не дають далеко відійти від замку. Хоч би як це прикро звучало, вони щось на кшталт невидимого повідця, який у потрібний момент потягне назад. І це для твого добра. Ба більше, це заради всіх нас! Дар магії згасає, викорінюваний невіглаством і сліпою ненавистю. А я не можу цього допустити. Раніше діти спокійно могли навчатися у своїх батьків, або найти собі вчителя. Зараз же у королівстві знаходяться діти, яким нікому допомогти їм ніде взяти необхідні знання, які допоможуть їм повністю відкрити свою силу. Вони змушені ховатися, ховати свій дар, тим самим вбиваючи його у собі. Тому ми укриваємо тут усіх, у кому є хоч іскорка цього великого дару, оберігаємо від розправи та даємо можливість повністю осягнути свою силу. Своєю чергою, захищаємо людей від можливої шкоди, яку ви через незнання чи невміння можете їм заподіяти. Те, що ти не можеш покинути це місце, не означає, що воно в'язниця. Це притулок. Залишаючись тут ти не тільки будеш у безпеці, ти будеш серед своїх. Тих, хто може, відчуває і переживає те саме, що й ти.

Повернувшись, Дірас сів в крісло. Трохи подавшись уперед і дивлячись мені в очі, він продовжив:

- Але якщо ти все ще хочеш покинути це місце, тобі лише треба перевершити мене в магічній майстерності, тоді всі шляхи будуть відкриті для тебе. Довести, що ти досконало володієш своєю силою, при цьому безпечний для себе та оточення. Але поки що просто довірся мені. Я бажаю лише допомогти.

Я насилу витримав погляд вугільних очей. Добре, що Дірас закінчив свою промову і сам перестав дивитися на мене.

- А зараз підемо зі мною до тренувального поля, - піднімаючись, сказав чоловік, - для того, щоб не на словах, а на ділі подивитися на твої вміння.

Потім він не поспішаючи пішов до виходу. Вийшовши з кабінету, він попросив сивочолого чоловіка покликати учнів на тренувальне поле. Мені нічого не залишалося, окрім того, що на деякий час змиритися зі своєю долею і піти за лордом. Пригадується, я сам нещодавно мріяв, щоб мене забрав величезний дракон. І мене справді забрав дракон, тільки дерев'яний, у вигляді корабля. Тепер я в замку і буду вчитися. Старанно вчитися, щоб скоріше здобути свободу. 

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно