Адалін Черно - Стань моїм першим, Адалін Черно

Все-таки щось у молодших дівчатах є. Адже не дарма мої ровесники часто-густо заводять малолітніх коханок. Нещодавно бізнес-партнер познайомив зі своєю новою пасією, заради якої розлучився з дружиною після п’ятнадцяти років шлюбу. Дівчині ледве виповнилося двадцять. Молоденька, вродлива. Я пам’ятаю, тоді глянув і здивувався. Не зрозумів його зовсім. Різні інтереси, соціальний статус, уподобання, та й розваги вже не ті. Усе ж таки у сорок уже не пострибаєш на танцмайданчику після десяти чарок текіли. Час минув.

— Тримайте, Кириле Вікторовичу…

Я беру з рук Діми стаканчик із кавою й роблю ковток. Чекаю, коли він займе місце та називаю адресу закладу, де орендував столик. Переговори в мене призначені в невеликому ресторанчику. Я люблю заклади дорожчі, але їх не дуже вітає той, з ким ми будемо домовлятися. Він, попри свій статус, людина проста, домашня, шику та показухи не любить.

Ресторан хоч і хороший, але середній. Саме для таких випадків.

Ми приїжджаємо одночасно. Я зайти в кафе не встигаю, коли мене гукає Борис. Він іде до мене широким кроком, зупиняється за метр і простягає руку. Я окидаю його швидким поглядом: кросівки, джинси, джемпер. Ніколи б не сказав, що ця людина бізнесмен, втім… може воно й на краще? Кому потрібні ці виїбони та костюми двадцять чотири години на добу? Людина ходить у тому, у чому йому зручно.

У ресторан ми заходимо разом, нас проводять до столика та дають меню. Обіцяють, що пришлють офіціанта за кілька хвилин.

Я відмахуюсь. Не жерти сюди прийшов, хоча про око вивчаю меню, вибираю кілька страв, віскі. Говорити, усе ж таки, краще з повним шлунком, не на емоціях і нервах. Спокійно.

— Доброго вечора, — чую над вухом. — Готові зробити замовлення?

Я підводжу погляд і стикаюся з величезними зеленими очима. У думках миттю виникають непристойні кадри дівчини, що стоїть на колінах. Моєї руки в її волоссі. І цих самих очей, сповнених сліз і хтивості.

Кіра усміхається, дивиться на мене уважно, а потім робить те, від чого в мене встає член: облизує губи й трохи прикушує нижню.

Я ковтаю.

Голод мене наздоганяє, ось тільки в меню немає того, чого я хочу. Туди не вписали офіціантку, на яку в мене третій день поспіль стоїть уранці.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно