Олександр Олесь - Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Із країн далеких Сходу!»
І напутник блідолицих
Одповів їм, що прийшов він
Розказати всім народам
Про святу Марію-Діву,
Про її Ісуса-Сина,
Розказать, як в дні минулі
Він прийшов на землю з неба,
Як Він жив, навчав, молився,
Як народ, проклятий Богом,
На хресті розп’яв Ісуса,
Як він знов воскрес із мертвих,
Знов ходив з учениками
І з землі ввійшов у небо.
І народ сказав до його:
«Ми прослухали уважно
Всю твою промову мудру,-
Дай подумати про неї.
О брати! Які ми раді,
Що навідались до нас ви
Із країн далеких Сходу!»
І, сказавши, попрощались,
До своїх пішли вігвамів
І на селах розказали
Воякам, жінкам і дітям,
Що гостей з країни Сходу
Гітчі-Маніто прислав їм.
Від страшної спеки Півдня
Розпікалося повітря,
Перешіптувалися сосни.
Ледве-ледве за вігвамом
На пісок лилися хвилі,
Скрекотав у полі коник,
Невгомонний Па-пок-кіна...
Спали гості Гайавати,
Спочивали після втоми
В тихій сутіні вігваму.
Тихо вечір наближався,
Відсвіжав палке повітря,
І пускало сонце стріли,
Пробивало пущі лісу,
В тайники його вривалось
І все пильно оглядало.
Спали гості Гайавати
В тихій сутіні вігваму...
І підвівся Гайавата,
І з Нокоміс попрощався,
І озвався тихо-тихо,
Щоб чужинців не збудити:
«Ну, прощай, прощай, Нокоміс!
Я в далеку йду дорогу,
В край Ківайдіна на Захід!
Але всіх гостей, Нокоміс,
Я на тебе залишаю.
Бережи ти їх, турбуйся,
Щоб гаразд було чужинцям,
Щоб ніщо їх не смутило,
Щоб в вігвамі Гайавати
Завжди їм були готові
І обід, і місце, й захист».
Так сказав він і покинув
Свій вігвам на вічні віки;
Потім він з своїм народом
Попрощався і промовив:
«Я іду, о мій народе!
Я відходжу в край далекий,
І багато зим і весен
Прийде знов і знову зникне,-
А тебе я не угледжу.
Та своїх гостей-чужинців
Залишив я у вігвамі.
Ви їх слухайтесь, о друзі,
Слову мудрості навчайтесь,
Бо послав їх в нашу землю
Гітчі-Маніто могучий».
А на березі востаннє
Гайавата обернувся
І на хвилі зсунув човна,
На ясні, блискучі хвилі
Одіпхнув свою пірогу,
І сказав він їй: «На Захід!»
І в дорогу довгу рушив.
І огнем червоним хмари
Загорілися, і небо,
Наче прерії, палало.
І розпаленим потоком
Відбивався в Гітчі-Гюмі
Сонця слід. Все далі й далі,
Все на Захід і на Захід,
В червоніючі тумани
Плив по морю, по потоку,
Плив до Сонця Гайавата.
Довго з берега дивився
І прощавсь народ востаннє.
Бачив, як його пірога
Піднеслась під саме небо
В морі сонячного блиску
І сховалася в тумані,
Молодик немов, сховалась,
Потонула тихо-тихо
У півмлі, в червоних далях.
І сказав: «Прости навіки,
Ти прости, о Гайавато!»
І лісів пустельних пущі
Затрусились, і понісся
Стогін в темряві по лісу:
«О, прости, о Гайавато!»
І об берег хвилі бились,
Розбивались і ридали,
І гудів їх стогін дужий:
«О, прости, о Гайавато!»
І Шух-шух-га на болоті
Прокричала сумно-сумно:
«О, прости, о Гайавато!»
Так в рожевій млі вечірній
В сяйві гаснучого сонця
Зник навіки Гайавата,
Одійшов у край Поніма,
В край Ківайдіна далекий,
В Землю Праведну Блаженних,
У життя щасливе, вічне!
_______________
ПРИМІТКИ
До другого тому творів Олександра Олеся ввійшли драматичні твори, поезії у прозі, оповідання, етюди, переклади.
Друковані тексти подаються за прижиттєвими публікаціями, рукописні - за чорновими автографами, із збереженням лексичних, фонетичних, морфологічних та стилістичних особливостей мови письменника. У квадратні дужки [...] взято місця, які не вдалося розшифрувати.
Більшість автографів зберігається у відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. В. Вернадського АН УРСР (ф. XV).
ПЕРЕКЛАДИ
Генрі Лонгфелло
ПІСНЯ ПРО ГАЙАВАТУ
Поема
Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник».- К., 1912.- Кн. 6.- с. 441-445; Кн. 7.- с. 35-49; Кн. 8.- с. 287-299; Кн. 9.- с. 70-91; Кн. 10.- с. 239-256; Кн. 11.- с. 483-495.
Переклад зроблений за російським виданням І. Буніна. Окремим виданням вийшов 1923 р. у Катеринославі; друге видання - К., 1983.
В архіві зберігається частина іншого варіанта перекладу (пролог і перші чотири розділи поеми - ф. XV, № 878) - за підрядниками П. Купчанського, над яким О. Олесь працював у 1915-1916 роках у Пущі-Водиці.
Подається за першодруком.
Словник індіанських слів, що трапляються у поемі:
Авейсо - ластівка.
Аджідомо - білка.
Акозівін - лихоманка.
Амік - бобер.
Амо - бджола.
Аніміка - грім.
Бем-вава - звук грому.
Бімагут - виноград.
Бюкадевін - голод.
Вабассо - кролик; назва північної країни, де водиться кролик.
Вава - дика гуска.
Вава-тейзі - світляк.
Вавбік - урвище.
Вавонейса - дрімлюга.
Вагономін! - крик горя.
Вампум
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лонгфелло. Пісня про Гайавату, Олександр Олесь», після закриття браузера.
