О. М. Мірошниченко - Науково-практичний коментар Земельного кодексу України

Державна екологічна експертиза "організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади" (ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про екологічну експертизу"). Згідно зі ст. 14 Закону, об'єктами державної екологічної експертизи можуть бути різного роду проектні матеріали та документація, що можуть мати екологічно значимий вплив, а також "екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також: діючі об'єкти та комплекси ... що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища". Перераховані об'єкти лише з великою долею умовністю можна вважати "землекористуванням", тому положення коментованого пункту виглядають не зовсім коректними.

Проведення державної екологічної експертизи регламентується насамперед ЗУ "Про екологічну експертизу", постановами KM України "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" від 27.07.95 №554 (перелік складають об'єкти, що підлягають обов'язковій державній екологічній експертизі), "Про Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу" від 31.10.95 №870, "Про нормативи витрат на проведення державної екологічної експертизи" від 03.06.96 №644.

Щодо пункту "ґ". Пунктом передбачено повноваження щодо "внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель". Власне кажучи, "внесення пропозицій" навряд чи можна вважати повноваженням, адже вносити пропозиції можуть будь-які суб'єкти, і саме по собі внесення пропозицій не тягне за собою будь-яких правових наслідків (крім випадків їх подачі як звернень громадян, коли у адресата виникає обов'язок розглянути пропозицію та відповісти на неї - див. ст. 14 ЗУ "Про звернення громадян").

Щодо пункту "д". Здійснення центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів "міжнародного співробітництва з питань охорони земель" є можливим без спеціальної згадки про це в законі. Порядок укладення міжнародних договорів України міжвідомчого характеру, зокрема, у сфері охорони земель, визначений ПКМ "Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру" від 17.06.1994 №422.

Щодо пункту "е". Перелік повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин, наведений у ст. 14 ЗКУ, не є вичерпним, на що вказує п. "є" коментованої статті. П. 4 Положення про Мінприроди, затвердженого ПКМ від 02.11.2006 №1524, передбачає 44 напрямки діяльності міністерства, і більшість із них тією чи іншою мірою пов'язана із земельними відносинами. Насамперед, надзвичайно істотною є роль Мінприроди у здійсненні державного контролю за викори­станням та охороною земель (див. ст. 188 ЗКУ та коментар до неї).

До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить:

а) внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації;

б) координація робіт з проведення земельної реформи;

в) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель;

г) ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок;

ґ) здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель;

д) здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів;

е) розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин;

є) участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель;

ж) здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин;

з) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

(Підпункт "и" статті 15 виключено на підставі Закону N 309-VI від 03.06.2008)

Загальна характеристика. Відповідно до ПКМ від 31.01.2007 №69 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів - Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України) реорганізовано у Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України). В свою чергу, Держземагентство України було згодом реорганізовано у Державний комітет України із земельних ресурсів (скорочено - також "Держкомзем України"), яке діє на підставі Положення, затвердженого ПКМ від 19.03.2008 року №224.

Структуру Держкомзему складають центральний апарат (див. Положення про Держкомзем) та територіальні органи {головні управління земельних ресурсів у областях, містах Києві та Севастополі, управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного та районного значення, відділи (управління) земельних ресурсів у районах - положення затверджені наказом Держкомзему України від 17.06.2008 №123), інженери-землевпорядники сіл, селищ, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Положення про інспекцію затверджене ПКМ від 25.12.2002 №1958). Нарівні з обласними головними управліннями в АР Крим діє Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, який є республіканським органом виконавчої влади, функціонально підпорядковується Держкомзему України і входить до єдиної системи державних органів земельних ресурсів (Положення затверджене постановою Ради міністрів АР Крим від 10.11.1998 №348).

У містах Києві, Севастополі, Сімферополі, Харкові, Миколаєві, Чернівцях та деяких інших міськими радами створені управління земельних ресурсів поза межами єдиної системи органів земельних ресурсів, які перебрали на себе функції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Це призводить до виникнення конфліктів та колізії компетенції.

Згідно із п. 1 Положення про Держкомзем, його діяльність спрямовується і координується KM України через Міністра охорони навколишнього природного середовища. Держкомзем "забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж: області, району, міста, району в місті, села і селища".

До пункту "а". Пунктом передбачено повноваження щодо