Пауло Коельо - Переможець завжди самотнiй

Проте усмішка не зникла з обличчя Габріели. Джибсон!

Між інспектором Савуа та лікарем судової медицини лежить на столі з іржостійкої сталі тіло гарної двадцятирічної дівчини, зовсім голе.

— Вона мертва.

— Ви переконані?

Судовий медик підходить до зливальниці, що теж виготовлена з нержавійки. Він стягує гумові рукавички, кидає їх до сміттєвого бака й відкриває кран.

— Абсолютно переконаний. Жодного сліду від наркотика.

— Тоді, що ж сталося? Невже в такої юної дівчини серцевий напад?

У відповідь йому почувся лише дзюркіт води, що витікала з крана.

«Усім їм подавай щось очевидне: наркотики, серцевий напад або щось подібне».

Патологоанатом затримується, миючи руки трохи довше, ніж треба, — певна напруга лише на користь його роботі. Він протирає руки спиртом і вкидає до сміттєвого бака матеріал, використаний під час розтину. Потім обертається і просить інспектора, щоб той пильно оглянув тіло дівчини з голови до ніг.

— Зробіть це дуже детально, без будь-якої сором’язливості. Увага до деталей має бути однією з найхарактерніших ознак вашої професії.

Савуа уважно оглядає труп. У якусь мить він уже наготувався підняти одну з рук, але судовий лікар перешкоджає йому зробити це.

— Нема потреби доторкатися до неї.

Погляд Савуа ковзає по голому тілу дівчини. На цю мить він уже знає досить про неї — Олівія Мартінш, дочка батьків-португальців, мала коханця, хлопця без певної професії, що живе в Канні нічним життям, нині його вже допитують в іншому місці. Суддя дав санкцію на обшук у його помешканні, і там було знайдено кілька ампул із тетрагідроканабінолом, головною галюциногенною складовою марихуани, речовиною, яку можна ковтати розчиненою в сезамовій олії і яка не має запаху, проте дає набагато сильніший наркотичний ефект, аніж усмоктування з димом. Знайшли там також шість пакетиків — по одному граму кокаїну в кожному. Знайшли плями крові на простирадлі, яке тепер відіслали в лабораторію. Щонайбільше той хлопець був дрібним наркодилером. Поліція його знала, раз чи двічі він уже відсидів у в’язниці, проте схильності до фізичного насильства за ним досі не помічали. Олівія була дуже гарна, навіть після смерті. Густі вії, дитяче обличчя, тугі груди…

«Я не повинен звертати на це увагу. Я ж професіонал».

— Не бачу анічогісінько.

Лікар судової медицини посміхається — і Савуа відчуває легке роздратування, побачивши його гонористий вираз. Він показує на крихітну майже невидиму плямку світло-рожевого кольору між лівим плечем і шиєю дівчини.

Потім показує на ще одну схожу плямку, з правого боку грудей, між двома ребрами.

— Застосовуючи спеціальну термінологію, я сказав би, що мала місце обструкція яремної вени та сонної артерії з одночасним і однаковим за своєю силою натисканням на певний нервовий вузол, причому це було зроблено з такою точністю, що спричинило повний параліч верхньої частини тіла… Савуа промовчав. Патологоанатом розуміє, що зараз не час демонструвати свою ерудицію, ситуація надто серйозна. Йому, як завжди, стає шкода самого себе: він щодня зустрічається зі смертю, живе в оточенні мерців та похмурих поліціянтів, його діти нікому не розповідають, де працює їхній батько, і йому самому нема чого розповісти в гостях або під час вечері, бо ніхто не любить розмов, від яких «віє смертю». Не раз він уже запитував в себе, чи не помилився у виборі фаху.

— Одне слово, її задушено.

Савуа й далі зберігав мовчанку. Його мозок працював на повну швидкість: людину задушили на Круазетт, посеред білого дня? Батьки розповіли, що дівчина вийшла на центральну вулицю з товаром на продаж, нелегально, бо ці вуличні торговці не платять податки уряду, а тому торгувати їм заборонено.

«Але це не стосується суті справи».

— Проте, — провадить лікар судової медицини, — є дещо незрозуміле в усьому цьому. Після того як людину задушать за нормальних обставин, сліди залишаються на обох плечах — ви тільки уявіть собі класичну сцену, коли жертву хапають пальцями за горло, а вона намагається випручатись. Проте в нашому випадку вбивця однією рукою, а точніше кажучи, одним пальцем перепинив потік крові на його шляху до мозку, тоді як другим пальцем блокував нерви, паралізувавши тіло й зробивши його неспроможним пручатися. Це вимагає великої майстерності й досконалого знання будови людського організму.

— А може, її вбили десь-інде й потім перетягли на лаву, на якій ми її знайшли?

— У такому разі на тілі залишилися б сліди від перетягування, якісь подряпини абощо. Саме це я передусім і перевірив, виходячи з припущення, що її вбила одна особа. Не знайшовши нічого, я став шукати сліди від пальців на руках і ногах, а її могли б перенести за руки й ноги, якби злочинців було кілька. Знову нічого. Крім того, не вдаючись у надто технічні деталі, скажу, що у хвилину смерті з людиною відбуваються ще деякі речі, що залишають сліди. Краплі сечі, наприклад…

— То який же ваш остаточний висновок?

— Що вона померла там, де її знайшли. Що, судячи з тих слідів, які залишили пальці, злочин скоїла тільки одна людина. Що жертва знала злочинця, бо ніхто не бачив, щоб вона намагалася втекти. Що він сидів ліворуч від неї. Що це був хтось добре натренований у застосуванні спеціальних прийомів, які дозволяють убивати голими руками.

Савуа дякує йому кивком і швидко прямує