Гарольд Роббінс - Пірат

Любий,— вигукнула вона.— Який чудовий день народження! Як я зможу в повній мірі тобі віддячити? Розділ одинадцятий

Було вже за північ, і Лейла знудилася, сидячи сама в своєму покої. Вона стояла біля вікна і роздивлялася вулицю Круазет. Ніч була тепла, і люди юрбами шпацірували туди-сюди. Неонові вогні рекламних табло все ще висвічували назви фільмів, що будуть демонструватися під час прийдешнього фестивалю, і місто вже сповнилося світлим веселим настроєм.

Вона відвернулася від вікна. З неї було досить. Їй треба вийти прогулятися, а то вона збожеволіє. Вона схопила свою джинсову куртку та ключі і вийшла у хол. Чекаючи на ліфт, вона одягла куртку, а коли вийшла на вулицю, то нічим не відрізнялася від інших молодих жінок, які швендяли в теміні ночі у своїх джинсах та сорочках.

Вона довго дивилася на «Карлтон», трохи пройшла, зупинилася на розі вулиці Канадської, купила морозиво, потім перетнула вулицю і опинилася ближче до пляжу, де людей було менше. Проти «Карлтона» вона сіла на скошену бетонну огорожу майданчика для прогулянок і стала спостерігати, як люди заходили та виходили з готелю.

Вона доїла морозиво, з'їла до крихти солодкий, мов цукор, конус, а потім ще й старанно облизала пальці. З берега почувся гуркіт двигуна, вона обернулася.

До пристані готелю «Карлтон» прибивався великий катер «Ріва». На палубі не було нікого, окрім двох матросів в уніформах: білих футболках та парусинових штанях. Один з них стрибнув на пристань і прив'язав швартов до невеликого кнехта. За хвилину виліз і другий матрос, обидва стояли, знічев'я палили і гомоніли.

Вона подивилася на море. В затоці, за кількасот ярдів звідси, на якорі стояла яхта її батька; в теміні ночі на верхній палубі мерехтіли вогні святкових ліхтарів. До берега приглушено долинали звуки музики. Вона дістала сигарету і запалила.

Оглянулася на готель. Там нічого особливого не діялося. Вона зробила затяжку. Невелике авто, що проїжджало по Круазет, загальмувало і зупинилося напроти неї. Водій перехилився через сидіння, опустив шибку дверцят і щось гукнув до неї.

Їй не було чути, що він сказав, та вона знала, чого йому треба. Вона презирливо похитала головою і, звівшися на ноги, повернулася до нього спиною. У відповідь водій натиснув на гудок і рушив геть, скрегочучи передачами.

Імпульсивно вона рушила вниз по сходах, в напрямі пляжу, і вийшла на мол. Матроси мимоволі виструнчилися, та коли побачили дівчину, розслабилися і продовжували курити. По тому, як вона підходила до них ближче, вони не зводили з неї очей. Вона зупинилася на пірсі і мовчки дивилася на них згори.

— Bon soir[14],— обізвався вищий матрос.

— Bon soir,— відповіла вона, уважно обдивляючись катер «Ріва». То був великий катер з радіотелефоном та стереоустаткуванням. Лейла анітрішечки не сумнівалася, що він належить її батькові. Він був ласий на американські цяцьки.

— Сьогодні без роботи? — насмішкувато спитав нижчий матрос по-французькому.

Вона зігнорувала його. Вищий засміявся.

— Спускайся до нас,— сказав він.— Ми заплатимо тобі по десять франків за палку.

Вона втупила в нього очі.

— В чому справа? — уїдливо спитала вона, киваючи в бік яхти.— Дівчатка там для вас не по кишені?

Вищий матрос пустив її запитання повз вуха.

— По двадцять франків. Це наша остання пропозиція.

Почувши це, вона всміхнулася.

— Я дам вам даром, якщо ви прокатаєте мене туди.

Матроси перезирнулися, потім подивилися на неї.

— Цього ми не можемо зробити,— сказав вищий.

— Боїтеся, що втратите роботу? — шпигнула вона.— Те, що там діється, має таку вагу?

— Там святкують день народження дружини нашого патрона, шейха Аль Фея,— пояснив нижчий.

Щоб піддражнити їх, вона розстебнула ґудзики своєї джинсової куртки, поли її розійшлися. Вона підняла долонями свої повні груди і виставила їх, щоб матросам було видніше.

— Regardez ces tetons[15],— мовила вона. Чи не хотіли б ви припасти вустами до однієї з цих красунь?

Вони з сумом похитали головами.

— Двадцять п'ять франків,— нарешті спромігся вищий.

— Шкода,— сказала вона і спритно застебнула ґудзики.— У вас була можливість,— кинула, відвертаючись.

— Завтра,— гукнув їй вищий,— приходь до старого порту, отоді ми і покатаємо тебе.

— Завтра мене тут уже не буде.

— Зачекай! — гукнув їй вищий. Він щось швидко сказав напарникові так, щоб вона не чула, потім повернувся до неї.— Гаразд. Їдемо туди, об'їжджаємо яхту і назад, згода?

— Згода,— вона спустилася на найнижчу приступку, а вищий матрос стрибнув у катер. Гуркіт двигуна заповнив ніч. Нижчий матрос спробував був подати їй руку, коли вона спускалася в катер, та вона ступила на палубу без його допомоги, пішла на бак і сіла там.

Нижчий матрос відчепив швартов і стрибнув у катер. Потім він повернувся до неї і сказав:

— Краще пройди вперед, там, ззаду, ти промокнеш від бризок.

Вона всміхнулася йому.

— Я не боюся,— сказала вона.— Я люблю воду.

Коли «Ріва» почав набирати швидкість, він підійшов до неї, сів поруч, обійняв і відстебнув два верхні ґудзики на її блузці. Мозолиста рука грубо стиснула її груди.

— Magnifique,— сказав він.— Epatant[16].