Урсула К. Ле Гуїн - На інших вітрах

але не був упевнений, що йому вже можна увійти. На протилежному кінці кімнати він побачив групу людей і серед них короля.

Король, мабуть, чекав на Олдера. Помітивши його в дверях, він сам підійшов до нього, ласкаво з ним привітався і по черзі представив йому всіх присутніх.

Олдер відразу виділив серед них одну жінку — років п'ятдесяти, маленьку, дуже світлошкіру, з посивілим волоссям і великими сірими очима. Це Тенар, сказав йому, посміхаючись, король. Тенар Кільця. Тенар подивилася Олдерові прямо в очі і тихим голосом привіталася з ним.

Молодого чоловіка — він здався Олдерові приблизно ровесником короля, — одягненого в оксамитовий камзол і найтоншу сорочку, Лебаннен представив як «шкіпера Тослу». На перев'язі у шкіпера виблискували дорогоцінні камені, а в мочці вуха красувалася сережка з величезним рубіном. Обличчя Тослу, темне, як деревина старого дуба, було живим і одночасно суворим.

Чоловік середніх років, просто одягнений, який дивився на Олдера дуже спокійно, виявився принцом Сеге з старовинного Будинку Хавнора. Олдерові відразу здалося, що цій людині можна довіряти.

В одного чоловіка років сорока був в руках дерев'яний ціпок, і Олдер відразу упізнав у ньому чарівника з острова Рок. У чарівника було якесь худе, виснажене обличчя, красиві руки з тонкими пальцями і дещо відчужена, хоча й приємна манера триматися. Майстер Онікс — так представив його король.

А ще одну жінку Олдер спершу прийняв за служницю, тому що вона була одягнена мало не по-селянськи і скромно стояла осторонь, неначе спеціально відвернувшись від інших, і дивилася у вікно. Йому впали в око її прекрасне волосся, яке темним блискучим водоспадом спадало їй на плечі і котилися по спині. Помітивши погляд Олдера, Лебаннен підвів його до жінки і сказав: «А це Техану з острова Гонт», — і в його голосі забриніла бронза, немов він кидав комусь виклик.

Техану підняла голову і подивилася Олдерові прямо в очі. Вона була молода; ліва сторона її обличчя була чарівна — ніжна шкіра кольору стиглого персика, величезне темне блискуче око під зігнутою дугою бровою, — але права сторона виявилася абсолютно знівеченоою і являла собою один суцільний бугристий і страшний шрам, а ока не було видно взагалі. І права рука її теж була схожа на воронячу лапку з одним зламаним кігтем.

Вітаючись з Олдером, вона, як і всі жителі Енладських островів, а також всі присутні в цьому залі, простягнула йому руку, але то була ліва рука. Він приклав свою долоню до долоні Техану і відчув, як гаряча її шкіра, ніби у дівчини був сильний жар. Вона знову подивилася на нього — тепер здивовано. Здивування було написане в її єдиному, справді прекрасному оці. Але за подивом в цьому яскравому, блискучому оці таїлася дивна лютість, невідомий морок. Потім Техану знову опустила очі і трохи відступила назад, немов їй не хотілося стояти серед всіх цих людей, чи не хотілося взагалі бути тут.

— Майстер Олдер привіз тобі з Гонта привіт від твого батька, — сказав король, бачачи, що сам гонець мовчить.

Але Техану навіть голови не підняла. Блискуча чорна хвиля волосся майже повністю приховувала знівечену половину її обличчя.

— Пані моя, — почав Олдер, відчуваючи, що в горлі у нього зовсім пересохло і голос звучить хрипко, — Яструб також просив мене задати вам два питання… — Він замовк, щоб облизнути раптом пересохлі губи, і раптом його охопила паніка: йому здалося, що він зовсім забув, що саме повинен у неї запитати. Усі спокійно чекали, коли він заговорить знову, і в цій очікувальною тиші голос Техану пролунав ще хрипкіше, ніж у Олдера:

— Постав їх.

— Він велів спершу запитати: «ХТО ВОНИ ТАКІ, ТІ, ХТО ВІДПРАВЛЯЮТЬСЯ У СУХУ КРАЇНУ?» А потім, коли я вже їхав, він сказав: «Запитай у моєї дочки ось ще що: ЧИ МОЖЕ ДРАКОН ПЕРЕЛЕТІТИ ЧЕРЕЗ КАМ'ЯНУ СТІНУ?»

Техану кивнула в знак того, що зрозуміла його питання, і трохи відступила назад, немов бажаючи забрати ці загадки з собою, подалі від усіх.

— Суха земля, — промовив задумливо король, — і дракони?

Він жваво поглядав то на Олдера, то на Техану.

— Ну що ж, — запропонував він всім, струснувши з себе роздуми, — ходімо сядемо і поговоримо як слід.

— Можливо, ми могли б поговорити в саду? — запитала маленька сіроока жінка на ім'я Тенар, і король відразу ж з цією пропозицією погодився. Олдер чув, як Тенар говорила королю на ходу: — Їй трохи важкувато весь день перебувати в будинку. Їй хочеться неба! — І Олдер здогадався, що вона мала на увазі Техану.

Слуги принесли крісла і розставили їх в тіні величезної старої верби на березі ставка. Техану відразу пройшла до води і стала дивитися в її зелену глибину, де ліниво кружляли великі сріблясті коропи. Їй явно хотілося подумати над питаннями батька, а не вести глибокодумні бесіди, хоча звідти, де вона зараз стояла, їй було все відмінно чутно.

Коли всі зручно влаштувалися в кріслах, король звелів Олдерові знову розповісти свою історію. Присутні слухали його в повному мовчанні, але мовчання це було наповнене співчуттям, і Олдер виявився цілком здатний розповідати без особливої напруги і не поспішаючи. Коли він замовк, усі деякий час мовчали, а потім чарівник Онікс запитав його:

— Тобі вчора вночі снилися сни?

І Олдер відповів, що ТАКИХ снів йому не снилося, а інших він не запам'ятав, якщо вони і були.

— А мені вчора снився Майстер Заклинатель, який був моїм Учителем в Школі, - сказав Майстер Онікс. — Про нього ще кажуть, що він «помер двічі», тому що йому вдалося повернутися з тієї країни, що лежить за кам'яною стіною.

— А мені снилися душі тих людей, які не знайшли другого народження, — дуже тихо промовила Тенар.

— Всю ніч, — сказав принц Сеге, — мені ввижалося, що я чую голоси тих, кого знав ще в дитинстві; ці люди звали мене, гукали по імені — все як завжди. Але коли я прислухався, виявилося, що це всього лише сторожа на вулицях міста або п'яні моряки.

— А мені сни ніколи не сняться, — сказав шкіпер Тослу.

— Мені, правда, та країна сьогодні не снилася, — сказав король, — але я її згадував. І ніяк не міг відігнати ці спогади.

Він подивився на мовчазну Техану, але та не зводила очей з зеленуватої води у ставку і не промовила ні слова.

Все знову занурилися в мовчання, і Олдер не витримав:

— Якщо я розношу якусь заразу, ви повинні просто відіслати мене