Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул

Незалежна Сакартвелло. Війни в Абхазії та Осетії. Сучасний період

26 травня 1991 року за результатом 86% голосів президентом Сакартвелло обрано Звіада Гамсахурдію. Світова спільнота з часом визнала незалежність Сакартвелло. Активно виступав проти будь-якого російського впливу на території Сакартвелло, в тому числі проти радянських військових баз. Його уряд відмовив у приєднанні до СНД. 

Дуже швидко опоненти президента звинуватили його в одноосібному та авторитарному стилі правління. Широка розповсюдженість та доступність радянської зброї призвела до громадянської війни. Вже 22 грудня 1991 воєнізовані формування взяли в облогу урядові будівлі в Тбілісі, в січні 1992 президенту Гамсахурдії вдалося втекти до налаштованої на незалежність республіки Чечня. 

В березні 1992 року бойовики запросили зайняти роль голови Державної ради (фактично президента) Едуарда Шеварднадзе. 

В червні 1992 року в регіоні Абхазія виникає сепаратистський рух що нападає на кертвельський адміністративні споруди в Сухумі. 22 липня 1992 року сепаратисти проголосили незалежність Абхазії, що не була визнана міжнародної спільнотою. Щоб його придушити було направлено урядові сили. 14 серпня урядові війська зійшлися з ними в битві за Сухумі (1992) картвели розбили сепаратистів що втекли до Ґудаути. Та їм на допомогу прийшли війська північного сусіда і, більше того, коаліції горян Північного Кавказу, президент якої Муса Шанібов оголосив Абхазію суверенною державою а картвельські війська окупаційними. На 10 революції КГНК було затверджено постанову з п'яти пунктів, серед яких негайне спрямування добровольців в зону бойових дій, застосування захоплення заручників та терористичних актів. Крім того, одним з лідерів останніх був Шаміль Басаєв. У відповідь, 25 серпня 1992 картвельський військовик Георгій Каркарашвілі оголосив що урядові війська не братимуть полонених, та попередив: якщо 100 000 картвелів на території Абхазії загинуть, то те ж саме буде з такою ж кількістю апсуа в підконтрольній Сакартвелло. Крім того, він попередив що у разі спротиву апсуа можуть залишитися без нащадків і відповідальність за це лежить на сепаратистах. Початково терористів було практично придушено, залишки сепаратистів схоплено коли ті вийшли в Очамчирський район та Ткварчелі. Однак, у війну втрутилася Москва. Картвели програли битву при Гагрі (1992). Знову розбивши державних зрадників в битві при Очамчіре (1992), картвели зазнають поразки вдруге в битві при Ткварчелі (1992-93). Картвели виграли в битві при Гуміста (1993) та програли битву при Камані (1993). Останньою значною перемогою грузин була битва при Таміші (1993), після чого була захоплено Сухумі (1993). В важкій та нерівній боротьбі урядові війська в Сакартвелло було розбито. В регіоні розпочалися криваві прогроми картвелів. 14 000 людей загинуло, 300 000 були змушені вдатися до втечі. Війна супроводжувалася етнічним насильством з обох сторін. Сепаратистський рух також виник на території Осетії, ціною кількох сотень жертв його було придушено. 100 000 людей мігрували на територію сучасної Північної Осетії. Під контролем карртвелів залишилися лише Кодорська ущелина.

В південно-західній Сакартвелло регіон Аджарія перебував під контролем Аслана Абашедзе що фактично утворив власну бандитську державу яка існувала з 1991 по 2004, в ті часи Тблісі не мало вагомого впливу на Аджарію. 

24 вересня 1993 після катастрофічного руйнування країни внаслідок бандитизму та війни в Абхазії відбулася повернення Звіада Гамсахурдії. Скориставшись безводом в тогочасній картвельській армії його прихильники швидко захопили західну Сакартвелло що викликали тривогу у північного сусіда, Вірменії та Азербайджану. Перші погодилися надати власну армію на підтримку уряду. В битвах при Поті (1993) та Самтредія (1993) повстання Гамсахурдії було придушене. 

Звіад Гамсахурдія помер 31 грудня 1993, найімовірніше будучи загнаним в кут своїми ворогами. 

Шеварднадзе підписав дуже суперечливу угоду про приєднання Сакартвелло до СНД, нібито на знак подяки за допомогу Москви. 

В серпні 1995 на Шеварднадзе було скоєно замах. Він скористався цим щоб ув'язнити лідера воєнізованого ополчення Мхедріоні, що боролося з бандитизмом - Джабу Іоселіані. 

В листопаді 1995 та квітня 2000 Шеварднадзе двічі переміг у виборах. Його уряд був відомий корупцією а самого президента звинувачували у фальсифікації результатів виборів. В той період розвиток Сакартвелло було суттєво загальмовано. 

Під час чеченських війн Москва неодноразово звинувачувала Сакартвелло переховуванні чеченських партизанів. Щоб запобігти подальшим конфліктам було підписано угоду з США про планові подальші приєднання Сакартвелло як до ЄС так і до НАТО. В рамках програми Навчання та оснащення Сакартвелло 2002 року військовики США перебуваєш щоб тренувати грузинських солдатів. Урядом Сакартвелло було побудовано каспійсько-середземноморський трубопровід (Тблісі-Баку-Джайхан) вартістю в 3 млрд доларів. 

Реформісти на чолі з Михайлом Саакашвілі та Зурабом Жванією організували протидію уряду Шевернадзе. 

Вибори 2003 року було запідозрено в фальсифікації, в тому числі і представниками ОБСЄ. У відповідь реформіст організувала мітинги в Тбілісі. Через два тижні, 23 листопада 2003, Шеварднадзе пішов у відставку. Тимчасово його було замінено Ніно Бурджнадзе. 

25 листопада 2003 відбулася революція Троянд в результаті яких дане рішення було скасованим. 

В результаті виборів 28 березня 2004 Народні демократи (НДР) очолювана Михайлом Саакашвілі набрала 67% голосів. До парламенту потрапила лише права опозиція що набрала трохи більше бар'єру 7%.

4 січня 2004 Михайло Саакашвілі перемагає на виборах з 96% голосів. Одразу-ж до Конституції внесено поправки що дозволяють президенту розпустити парламент та введено посаду прем'єр-міністра, її місце зайняв Зураб Жванія. Ніно Бурчанадзе стала спікером. 

В період першої каденції (2004-2007) перед Саакашвілі стояло багато проблем - 230 000 переміщених всередині країни грузинів, нестабільна ситуація в Абхазії та Південній Осетеії. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍