Олена Федорова - Поза законом, Олена Федорова

Розділ 17. Ритуальна служба

     Маша беззвучно розплакалася. Вона й уявити не могла, що її перший секс буде таким грубим, небажаним і болючим. Що їй тепер робити? Нині її душу заполонило відчуття огиди, болю, розпачу. Як їй жити після цього?

   Вона без сил опустилася на ліжко і почала скидати з себе спущені стрінги, що волочилися у неї на кісточках, і колготки. Може, вона справді винна? Була зухвало одягнена? Хоча решта дівчаток у таких спідницях ходить навіть на заняття, а вона лише на дискотеку одягла?

    “От погань, колготки були такі дорогі, а він їх порвав!” - безглуздо полізла в голову нісенітниця. А далі вона впала в розпач: “Про що я взагалі?  Він мене порвав!!! Ледь жива лишилась… А раптом я завагітнію?”

   Маша помчала, звідки сили взялися, в душ і почала зчищати з себе шкіру, намагаючись відмити всі можливі відбитки ґвалтівника. Дівчина схопила рукоятку душа, пустила сильний напір води і постаралася направити всю цю воду всередину, щоб вимити його насіння.

     Потім вона ще довго стояла під душем і по її обличчю стікали цівки води впереміш зі сльозами…

 

    Розпочався опалювальний сезон. Дмитро тішився, що його кохана дівчина живе тепер не в лікарняному гуртожитку. Він міг не хвилюватись, що вона замерзне вночі через те, що несподівано труби можуть стати холодними.

    Вадим підозрював, звичайно, що стосунки його лікарів стали ближчими. Але, у своїй уяві, він прискорював події. Насправді, взаємини Лоли та Дмитра стали ближчими, ніж були до аварії, проте, не інтимними. Ульяш не уявляв собі, щоб брати нахрапом дівчину. Він хотів, щоб все йшло своєю чергою, і Лола сама захотіла його близькості.

    А вона періодично й хотіла цього. Але тільки боялася зізнатися, навіть, самій собі в цьому. Вона сама не розуміла, що її стримує. І вона була йому дуже вдячна, що Дмитро не форсує події.

    Фізична травма в неї вже загоїлася... Але вона не розуміла, чи правильно їм буде разом. Обидві молоді людини розуміли, що йдеться не про миттєві забаганки. Вони відчували, що якщо зійдуться, то - назовсім! Але, з їхньою серйозною роботою… Чи це було доцільним? Адже та аварія та її травма вже показали, що життя може обірватися будь-якої миті. А коли приростеш один до одного намертво, як потім бути, якщо щось трапиться?

    У душі Лола багаторазово малювала собі приємні моменти їхнього можливого спільного життя. Але потім, глянувши в очі Дмитру, вагалася остаточно прийняти рішення.

   Але, в кожному випадковому торканні на роботі руками, плечима, всім тілом, в обох у душі піднімалася тепла хвиля збентеження і бажання, поки не готове прорватися назовні.

    Опалювальний сезон, як завжди, приніс і сумні речі. Почастішали випадки угорання мешканців у будинках із пічним опаленням. Ось і сьогодні до них у морг доправили таких трьох померлих.

- Шефе, кажуть, у нас конкурент з'явився! - весело промовив санітар Ігор, який приніс направлення на розтин. - Пилип з ритуалки перехоплює наші трупи і сам робить посмертний туалет та макіяж.

- Ну, якщо у них є ліцензія – нехай робить, – незворушно знизав плечима Ульяш.

- А як же мої підробітки? - обурився Ігор. - Адже раніше це була моя прерогатива!

- Ну, бачиш, все змінюється. Доведеться вам якось співпрацювати.

    Лікарі вирушили на розтин. Лолі, звісно, ​​Дмитро тепер не давав роботи у морзі. Вона ходила з ним із солідарності. Їм обом було не по собі бачити тіла загиблих через чадний газ. Ці небіжчики відрізнялися від інших зовсім живим, з рожевим рум'янцем, зовнішнім виглядом, і здавалося, що вони тільки прикидаються померлими.

    У двері моргу постукали і коли Ульяш відчинив двері, у них буквально увірвався Пилип з ритуальної служби.

- Привіт, доку! Моя пошана, пані лікарко! У нас замовлення на три труни. Але не було зазначено особливостей. Який у них зріст?

- Та я ще не встиг виміряти, – зізнався Ульяш.

    Пилип діловою ходою підійшов до секційних столів, на яких лежали тіла загиблих і зупинився, прикидаючи їхню довжину тіла.

    Лола подала йому зрістомір і Пилип взявся за виміри.

- Стривай, а ви ж завжди робили універсальні труни? Навіщо тобі точний зріст?

- Ой, то це було раніше! Вийшов же новий наказ економити вирубування лісу! Тепер уже не будемо робити універсальні, а лише на замовлення.

     Пилип ще раз швидко оглянув тіло.

- Метр вісімдесят, метр шістдесят і шістдесят п'ять, - промовив він, записуючи відомості в блокнот.

- Шикарні труни тепер теж не робитимете?

- Ну-у, - зам'явся працівник ритуалки, - все залежатиме від платоспроможності клієнтів. Ну, ок, я побіг далі!

   Пилип вискочив з моргу і помчав у своїх справах. А Лола з Дмитром сумно переглянулись. Економія дійшла вже до похоронної сфери.

   У Пилипа ж робочий день був розписаний буквально по хвилинах! Не сказати, що він був єдиним і неповторним працівником їхньої сумної контори. Але він був найефективнішим.

 На завтра вони запланували чотири процедури. Троє поховань із судового моргу, одні – із патологоанатомічного. Два з них – тіла чоловіків. З тими все буде швидшим. З тілами жінок – повільніше. Точніше, з однієї - старшої, теж буде швидше. У старших і похоронний одяг простіший, і макіяж не потрібний. А, ось із молодшою ​​– тридцятирічною, буде складніше. Хоча, за рахунок утворення карбоксигемоглобіну, її обличчя буде схоже на живе. Але, все одно, знадобляться особливі консерванти... та...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍