Маріанна Ласкава - Моя СусІдка ВІдьма , Маріанна Ласкава

- Що ж добре ....

- але вони дізнаються, коли Стас до тебе дістанеться Соф.

- знаю…

- і що буде тоді?

- час покаже Агнес..

- добре..

Далі ми мовчки пили чай. Після ще посиділи разом, я прийняла душ, сходила прогулялась біля будинку з Олі,  і ми пішли спати.

Стас.

Я сидів у своєму кабінеті, намагався працювати. Але іноді відволікався на думки про Софію, на її фотографії в соц. мережі, які я часто дивився. Та вона втекла й не вперше, але я знав рано чи пізно вона використовує свою силу, таку кількість, що я її знайду і поверну собі, і цього разу вже назавжди. Хоча батько сказав, що я про неї забув і шукав іншу, Костя мій друг і помічник говорив те саме, але я .. я стояв на своєму, я хотів тільки її Софію Нікітіну, тому що любив цю нестерпну відьму, і крім неї більше нікого не хочу.

Так, наш договір з її матір'ю більше не в силі, і так я не зобов'язаний одружитися з Софією, вона в праві сама вирішувати, але після того, коли я її тоді побачив, я просто закохався. І ось тоді я і вирішив, що будь якою ціною, але Софія, буде моєю, і стане мені дружиною, навіть якщо і не буде мене любити. Хоч і в тому випадку я зроблю все, що б у неї була хоч симпатія до мене, а далі я отримаю її серце.  І ось за годину до мене зайшов Костя.

- Стас у мене новини!

- Які?

– Ми її знайшли!

- Кого?

- Софію твою!

- брешеш!

- Ні, мій друже, цього разу вона попалася, вона скористалася силою, і ми її вирахували! Я вже не сподівався що вона зробить такий промах

- І де вона?

- в одному містечку сусідньої області.

- ох. Розумно, ну молодець моя дівчинка, так близько і прямо в мене перед носом ... що ж, здивувала ...

- І так, що мені робити? висилати хлопців?

- Ні!

- Чому?

- Бо Костя, поки ви її знайдете, вона знову втече! І цього разу вже набагато далі! А я цього дуже не хочу

- Але що ж тоді робити?

- Просто Відправ людей до будинку Агнес її сестри! Ти ж сподіваюся знаєш її домашню адресу?

- Так, знаю, але ти ж не думаєш що вона така дурна, щоб відразу до сестри поїхати?! Я особисто так не думаю

- Ні не дурна, просто їй нікуди більше йти, особливо зараз, і плюс вона думає, що там я її шукати не буду!

- Що ж добре Стас .... Це варіант….

- ось саме, тому потрібно стежити за будинком цілодобово, і мені доповідати, як тільки вона вийде з дому Агнес, вези її сюди! Якщо потрібно, то навіть силоміць!

- добре Стас, я зрозумів…

І він пішов. Що тепер моя дорога дівчинка залишилося не довго, до нашої зустрічі. Яку я дуже чекаю. І тоді, ти більше не втечеш, і нарешті станеш моєю, назавжди! І далі щоб не думати про неї я зайнявся роботою.

Софія.

Цей день я провела в квартирі, хіба тільки за речами спустилася ввечері, і як не дивно помітила машину на сусідній вулиці, що ж, мабуть, Стас таки мене знайшов, тоді що чекає? Хм ... може у мене параноя? Хоча, ні, у мене такого НЕ БИВАЄ! Зазвичай я правою опиняюся. Гаразд, начхати, сьогодні я з сестрою, а далі побачимо. Наступні кілька днів я зовсім не виходила з квартири, боялася.

Потім у п'ятницю Агнес вмовила піти прогулятися. І як тільки ми вийшли і пішли вулицею, перед нами зупинилася машина, і з неї вийшов той, кого я знала, втім, як і Агнес. Підійшовши до нас, він сказав:

- Привіт Софія ....

- Соф… це?

- так Агнес ... саме він!

- Привіт Костя…. - Сказала я

Так, то був Костя друг, і помічник Стаса, якщо він тут, значить це означає що він за мною. Отже, знайшли все ж таки. Тільки якось довго, я чекала на них ще вчора. І він звернувся і до неї:

- Привіт Агнес ...

- Костянтине… не скажу, що я рада тебе бачити…

- знаю…

- я гадаю, ти від Стаса?

- Так, Софія….

- Значить за мною ...

- Мені шкода, але так…

- Але ... але, як??? Костянтине, не треба! Прошу… не забирай її… не треба… вона тільки приїхала..

- Агнес, я не вправі вирішувати, пробач… це наказ Стаса, і ти знаєш не гірше за мене, що буде, якщо я її не привезу…