Ольга Обська - Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська

Розділ 22. Хтось з п’яти

— Сподіваюся, пане Тайлере, ви задоволені результатом? — пролунало тихе запитання Ізіаля.

І хоч Поліна вже й так здогадалася, що клієнтом підпільного мага виявився її «наречений», але ім'я, що вилетіло з вуст Ізіаля, остаточно переконало в правильності здогадки.

— Ще б пак, — задоволено озвався Тайлер.

— Сподіваюся, ви розумієте, чого мені варто було виконати ваше замовлення. Це дуже небезпечний обряд. Я ризикував.

— Так, розумію. Я щедро заплачу. Ви ж мене знаєте.

— Мене не цікавлять гроші, — Ізіаль підвівся з крісла і неквапливо підійшов до каміна.

Полі довелося пригнутися ще нижче і прокрастися якомога ближче до диванної спинки, щоб точно зникнути з поля зору мага.

— Давайте так. Послуга за послугу, — запропонував гостю Ізіаль.

— Про яку послугу йдеться? — Тайлер теж підвівся з крісла.

Та що ж їм не сидиться? Поліна вже й не знала, як їй стати ще непомітнішою. Можна, звичайно, просто закрити скриньку і повернутися до себе, але надто цікаво було почути закінчення розмови. Чуття підказувало, що ця інформація може згодом стати в нагоді. Те, що Радник короля користується послугами підпільного мага і замовляє якийсь заборонений ритуал, вже саме по собі підозріло. Про що мова? Тут може бути будь-що: від змови проти короля, до якихось особистих делікатних проблем Тайлера. Але яких? Взагалі-то, Ізіаль вважається фахівцем з жіночих проблем. Чи може це бути якось пов'язано з Елайзою?

— Не хочете випити чогось для бадьорості? — Ізіаль узяв з камінної полиці пузату сулію і пару келихів.

— Не відмовлюся.

Вони обидва попрямували до столика, що був розташований якраз біля дивана, що служив укриттям для Поліни. Ще якихось кілька секунд і її точно помітять. Як їй не було цікаво дізнатися, які проблеми Тайлера вирішує Ізіаль, і які послуги зажадає натомість, але довелося закривати скриньку.

Мить — і Полю поглинула темрява.

 

Ранок Рональда почався із зустрічі з послами сусіднього королівства. Кілька годин тривали складні перемовини з приводу Валаїсії — родючої долини на Заході, яка вже кілька століть вважалася спірною територією. Батькові Рональда завжди вдавалося протистояти претензіям сусідів і не давати цій проблемі вилитися у справжній конфлікт. Рональд намагався дотримуватися політики батька.

Важкі переговори завершилися до полудня. Рональд уже збирався залишити тронний зал, але церемоніймейстер нагадав, що знайомства з королем чекає юна особа.

— Добре, — кивнув Рональд. — Запроси.

— Ваша Величносте, дозвольте представити вам Антуану, принцесу Лагоську, — сказав церемоніймейстер, впускаючи в тронний зал біляву дівчину в сліпучій білизною повітряній сукні.

Вона підійшла до трону в супроводі свого почту і присіла в граціозному шанобливому реверансі. Блакитні очі, мила усмішка — просто янгол з крові й плоті. Але Рональд не відчув нічого: ні чоловічого інтересу, ні сигналу від родового тавра.

Ця юна діва була спеціально запрошена на сьогоднішній бал. Вона народилася у день параду планет. Загалом серед гостей балу буде п'ять дівчат, що народилися цього дня. Королівський архіваріус уже місяць копирсався в архівах, щоб розшукати серед представниць знатних родів сусідніх королівств таких дів, які б підпадали під опис, що міститься в стародавньому пророцтві. Це була ідея самого Рональда — зібрати їх усіх одночасно в одному місці — на балі. Він сподівався, що родове тавро щось підкаже, хоча до сьогоднішньої ночі у Рональда не було впевненості, що серед них обов'язково буде та, про кого йдеться у пророцтві. Проте слова Заїри розвіяли всі сумніви. Вона ніколи не помиляється. Отже, одна з п'яти дів — і є та сама, яку Рональд шукає вже багато років.

— Радий вас бачити, Антуанно, — сказав він слова привітання, яких вимагав протокол. — Дякую, що прийняли запрошення взяти участь у щорічному осінньому балі.

Вона знову посміхнулася. А Рональд знову нічого не відчув. Він дивився на її усмішку, і думав, чому жодного разу не бачив, як усміхається Елайза. Причому це стосувалося не лише губ. Її великі зелені очі також ніколи не були веселими. Завжди серйозні не за віком. Насторожені. Такі бувають у того, хто встиг багато пережити.

Рональду хотілося б побачити, як усмішка пожвавлює її обличчя. Може, тому він і запросив сьогодні на обід блазня? Підсвідомо хотів змусити її сміятися. Але жарти Карла надто грубі для такої дівчини, як Елайза. Щоб спонукати її усміхнутися, потрібно щось більш витончене.

— Ваша Величносте, дозвольте і мені висловити вам вдячність за великодушне запрошення та гостинність, — вирвала з роздумів Антуанна.

Вона схилила голову, і білі кучері пружинками підстрибнули на її голові. І Рональд знову нічого не відчув. Ні. Антуанна не може бути жінкою з пророцтва. Залишилося познайомитися ще з чотирма. Але оскільки вони ще не прибули до палацу, знайомство відбудеться безпосередньо на балу. А поки що Рональд вирішив дізнатися більше про них. Заїра дала підказку. Та, кого він шукає, у минулому пережила зраду чоловіка. Потрібно дати завдання своєму шукачу, щоб перевірив, чи немає серед дівчат, запрошених на бал, таких, кого свого часу покинув наречений.

 

__________________________________________

Юний білявий янгол, Антуанна, яка залишила нашого короля абсолютно байдужим, хоч і народилася в день параду планет, як сказано у стародавньому пророцтві...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍