Артур Чарльз Кларк - 2061: Третя одіссея, Артур Чарльз Кларк

можна вирахувати на багато років уперед, і, отже, використати той час якнайкраще, щоб, приміром, провести капітальний ремонт чи переобладнання зорельота, а також відпустити екіпаж у звільнення на найближчу планету чи супутник. А буває, якщо вам ніколи ждати, при дещиці везіння та вмінні торгуватися, ви можете зафрахтувати якийсь місцевий шатл, навіть якщо політ на ньому буде схожий на популярні колись на Землі катання туди-сюди на маленьких човниках неспокійними хвилями вздовж берега по якійсь затоці.

Капітана Еріка Лапласа вельми потішило, що вимушене тримісячне перебування «Ґалексі» на орбіті Ганімеда виявиться не зовсім збитковим. Річ у тім, що Планетарний науковий фонд зовсім несподівано отримав анонімну пожертву, призначену для фінансування дослідження юпітеріанської (її й досі ніхто не називав люциферіанською) супутникової системи, під час якого рекомендувалося приділити особливу увагу десятку всіма забутих найменших супутників. Деякі з них ніколи не були навіть належним чином оглянуті, а не те що відвідані людьми.

Щойно почувши про майбутню експедицію, Рольф ван дер Берґ зв’язався з агентом «Цунґ ероспейс» та обережно поставив йому кілька запитань.

— Так, спершу ми вирушимо в бік Іо… Потім зробимо проліт повз Європу…

— Лише проліт? Чи близько?

— Хвилинку… Дивно, але план польоту не містить таких подробиць. Однак «Ґалексі», звісно ж, не зайде до Забороненої зони.

— Яка була зменшена до десяти тисяч кілометрів згідно з останньою постановою… п’ятнадцять років тому. Та, хоч би там як, я хотів би взяти участь у роботі експедиції як планетолог. Я надішлю вам свої кваліфікаційні…

— Це зайве, докторе ван дер Берґу. Вас і так уже збиралися запросити…

Воно завжди чомусь виходить набагато легше виставляти себе великим мудрагелем лише після того, як усе найгірше давно вже сталося. І коли капітан Лаплас подумки перенісся в минуле (а згодом часу на це в нього виявилося задосить), то пригадав цілий ряд цікавих аспектів, які мали прямий стосунок до цього позапланового чартерного рейсу. Спочатку двоє членів екіпажу несподівано занедужали, але їм одразу ж знайшли заміну; Лаплас був такий радий, що питання розв’язалося без зволікань, що навіть не перевірив дуже ретельно (як і повинен був зробити) документи новоприбулих. (А навіть якби й перевірив, то виявив би, що вони в повному порядку.)

Потому були проблеми з вантажем. Як капітан, він уповноважений був проводити огляд усього, що вантажили на борт корабля. Звісно, неможливо було перевірити абсолютно все, але він ніколи не вагався щодо вибіркових перевірок, якщо мав вагомі причини щось підозрювати. Космічні екіпажі — це зазвичай колективи дуже відповідальних людей; але монотонність довготривалих експедицій, бувало, вводила декого в хандру та депресію, і на такий випадок існували антидепресанти, вживання яких — хай воно й абсолютно легальне на Землі — на зорельоті було під забороною.

Тож, коли його другий помічник Кріс Флойд повідомив про свої підозри, капітан припустив, що корабельний хроматографічний «нюхач» виявив ще одну схованку високоякісного опію, який час від часу вживав його екіпаж, що складався переважно з китайців. Однак цього разу справа була серйозна — дуже серйозна.

— Вантажний трюм номер три, багаж номер 2/456, капітане. У декларації зазначено «наукова апаратура». Але там усередині вибухівка.

— Що???

— Це точно, сер. Ось спектрограма.

— Мені вистачить і вашого слова, містере Флойде. Ви вже оглянули той багаж?

— Ні, сер. Він у запечатаному фірмовому контейнері, розміром десь пів метра на метр і на п’ять метрів. Одна з найбільших одиниць багажу, яку науковці принесли на борт. Там позначка: ОБЕРЕЖНО, СКЛО. Але так позначено й усе інше.

Капітан Лаплас задумливо побарабанив пальцями по волокнистій — «під дерево» — пластиковій кришці свого робочого столу. (Він ненавидів її візерунок і під час найближчого ремонту чи переобладнання зорельота мав намір замінити кришку або й сам стіл.) Але навіть такого незначного зусилля цілком вистачило, щоб виштовхнути його з крісла вгору, — і капітан машинально «кинув якір», завівши ногу за ніжку крісла.

Хоча він ні на мить і не засумнівався в тому, про що доповів Флойд, його новий другий помічник виявився вельми компетентним, і капітан був задоволений, що той ні разу не почванився своїм знаменитим дідом, та сказаному могло бути і якесь зовсім невинне пояснення. Приміром, «нюхач» міг бути введений в оману якимись іншими хімічними речовинами зі схожими молекулярними зв’язками.

Взагалі вони й самі могли б спуститись у трюм і відкрити той контейнер. Хоча ні — це може бути небезпечно, а також може спричинити юридичні проблеми. Найкраще звернутися безпосередньо до керівництва наукової команди; тим більше що капітанові все одно довелося б це зробити, рано чи пізно.

— Будь ласка, запросіть до мене доктора Андерсона… І нікому більше про це не кажіть.

— Слухаюсь, сер.

Кріс Флойд шанобливо відсалютував, хоча це було й не обов’язково, та м’яко й плавно покинув приміщення.

Керівник наукової команди не звик до нульової сили тяжіння, і його поява перед капітаном була доволі незграбна. Те, як йому для балансу кілька разів довелося недоладно схопитися за капітанів стіл, ніяк не додавало йому солідності, а його яскраво виражене щире обурення ситуацію не рятувало.

— Вибухівка? Авжеж, ні! Покажіть-но мені декларацію… 2/456…

Доктор Андерсон дістав свій кишеньковий ноутбук, набрав на клавіатурі цю цифрову комбінацію і повільно став зачитувати з екрана:

— «“Марк 5”. Пенетрометри. Кількість — три штуки»… Ну ось… усе гаразд.

— Тільки от… — запитав капітан, — що таке пенетрометр?

Попри серйозність моменту, він не без труднощів придушив не зовсім пристойну посмішку: це слово звучало для нього якось нецензурно, очевидно, здавшись йому однокореневим зі словом «пеніс» абощо.

— Це стандартний пристрій — схожий на ракету — для збирання зразків на твердих поверхнях небесних тіл. Ви скидаєте його на планету чи супутник, і він, при дещиці везіння, миттєво робить керн кори глибиною до десяти метрів навіть у твердій скелі. Після чого надсилає вам його повний хімічний аналіз. Це єдиний безпечний спосіб вивчення таких місць, як, скажімо, освітлений бік Меркурія… або Іо, на яку ми скинемо перший з пристроїв.

— Докторе Андерсоне, — проказав капітан, демонструючи величезне самовладання, — геолог ви, може, і пречудовий, але про небесну механіку знаєте мало. Не можна ось так просто взяти й скинути щось з орбіти…

Як показала реакція науковця, звинувачення його в некомпетентності було явно необґрунтоване.

— Які ж вони ідіоти! — вигукнув він. — Авжеж, вас повинні були попередити.

— Саме так. Ракети на твердому паливі класифікуються як «небезпечний вантаж». Я хотів би бачити дозвіл, який підписала ваша страхова компанія, а також був би радий мати ваші особисті гарантії, що техніка безпеки у