Борис Валеріанович Ляпунов - Людина дивиться в завтра

космічної швидкості І зліт із Місяця. Додаткові баки корабель прихопить на станції. А оскільки тут повітря немає, все набагато простіше. Причеплений зовні паливний склад подорожує з ракетою, яка наближається до Місяця і стає його супутником. Потім, відчепивши баки, корабель зробить посадку, а пальне буде «очікувати», обертаючись навколо Місяця. По дорозі назад радіолокатор відшукає пальне, і його буде використано для повернення на Землю. Це лише один із багатьох можливих варіантів перельоту на Місяць, розроблений за кордоном.

Куди простіший буде зворотний шлях, якщо закінчиться він на ракетодромі станції. Космічному кораблю не доведеться долати найважчу ділянку «щільні атмосферні шари. Досить буде загальмувати швидкість до колової, а не до нуля, як при посадці на Землю. Все це дасть величезну економію пального.

На станції «штучному супутникові «зможуть, очевидно, й збирати кораблі для польотів на Місяць та планети. Це, звичайно, полегшить космічні подорожі.

З часом форпости науки з’являться на Місяці і, можливо, на астероїдах. Однак найпершим кроком усе ж таки буде станція поблизу Землі.

Поступово «упорядковуватимуться» небесні шляхи, по дорозі в інші світи з’являться станції-маяки та «заправні колонки».

Систематичні рейси Земля «Місяць «Земля або Місяць «Венера «Місяць… Вокзали в порожнечі, літаючі склади, лабораторії в світовому просторі… Чи не утопія це? Що ж! Час покаже. Адже він працює на тих, хто не боїться дерзань.

Проекти населених супутників-станцій з’явились уже на перших етапах розвитку космонавтики. Цікаві ідеї, які багато в чому зберегли своє значення до наших днів, були висловлені К. Е. Ціолковським.

Першу таку станцію він пропонував створити на висоті 1000–2000 кілометрів над земною поверхнею. Вона має підтримувати постійний зв’язок із Землею для поповнення запасів і зміни людей. Енергію дасть Сонце. Житлові приміщення «світлі, просторі, з бажаною температурою та атмосферою, що весь час очищається, «забезпечать людям всі умови життя і праці.

Станція будуватиметься та випробовуватиметься на Землі. Відтак вантажні ракетні кораблі частинами доправлять її на орбіту для монтажу. Ці ж самі кораблі забезпечать станцію всім необхідним обладнанням та припасами. В далекому майбутньому для побудови «ефірних жител» Ціолковський пропонував скористатися астероїдами.

Він вважав, що відсутність тяжіння полегшить будівництво і сприятиме розвиткові «індустрії в ефірі».

Всі приміщення станції повинні бути ізольовані одне від одного. Двері щільно зачиняються. Це необхідно на випадок утворення пробоїни чи порушення герметичності.

Частина станційної поверхні «прозора, щоб відкрити доступ сонячним променям. Непрозору частину затемнено. Вся зовнішня поверхня має блискучі лусочки-жалюзі. Обертаючи їх, можна регулювати за бажанням температуру в усіх приміщеннях.

На станції буде обладнано оранжерею. Рослини очищатимуть атмосферу та даватимуть людям їжу; буде налагоджено подібний до земного кругообіг речовин.

Оранжерея повинна бути завжди обернена до Сонця, отже рослини матимуть доволі світла. При спорудженні перших станцій рослини розмістять в житловому приміщенні. Надалі оранжереї краще обладнувати окремо. Атмосферу в них ліпше створювати з надлишком вуглекислого газу, підвищеною вологістю та малою густиною. Тоді рослини будуть швидше розвиватись і дадуть багаті врожаї овочів та фруктів.

Ціолковський пропонував улаштувати оранжерею у вигляді труби діаметром два і завдовжки п’ять метрів. Третина бокової поверхні труби прозора, всередині її по всій довжині розміщується вузький трубопровід з великою кількістю отворів для рослин. Трубопровід наповнено напіврідким ґрунтом, який увесь час насичується газами та добривами.

Наступний етап «спорудження міжпланетної станції на висоті 35 800 кілометрів. Вона буде нерухома щодо якоїсь точки на Землі. Станцію складуть із кількох сполучених між собою оранжерей завдовжки тисячу і діаметром десять метрів. В них розмістять також житлові приміщення. Кожна оранжерея з поверненим до Сонця прозорим боком призначена для життя сотні чоловік і забезпечить їх їжею. Вся споруда обертатиметься так, щоб оранжереї весь час освітлювалися сонячними променями.

Ціолковський запропонував ескіз ще однієї станції, на якій може мешкати кількасот чи кілька тисяч чоловік.

Форма її «циліндрична з напівсферами на кінцях. Обертання створює ефект штучного тяжіння в сто, ба навіть тисячу разів меншого від земного. Тяжіння необхідне й для оранжерей, щоб утримувати ґрунт.

Оранжерея «довгий конус із прозорою основою «обертається навколо своєї поздовжньої осі. На внутрішніх стінках конуса «рослини.

Живити станцію енергією зможе сонячний двигун. У двох однакових посудинах, одна з яких освітлена Сонцем, а друга перебуває в затінку, міститься рідина. В освітленій посудині вона нагрівається і випаровується, пара рухає турбіну чи парову машину, а тоді надходить до затіненої посудини «холодильника. Коли вся рідина опиниться в холодильнику, посудини автоматично міняються місцями.

Для орієнтування станції в просторі І надання їй стійкості Ціолковський запропонував систему маховиків, що обертаються. їх приводять у рух сонячні двигуни.

Важливою метою виходу людини в космічний простір Ціолковський вважав використання сонячної енергії. Він писав: «Думка використати значну частину випромінювання «ось що найбільше приваблює нас».

Крім цього, оселившись поза Землею, люди, на думку Ціолковського, краще вивчили б планети та їхні супутники, значно розширили б астрономічні знання. Люди змогли б мандрувати по всій Сонячній системі в будь-якому напрямку.

Ціолковський писав, що в позаземних житлах достаток світла зробить зайвим штучне освітлення. Можна буде мати яку завгодно температуру «від абсолютного нуля до температури Сонця «без затрати енергії, лише за допомогою дзеркал та екранів. Наслідки майже не залежать від нашої віддалі від Сонця. Завдяки цьому в житлах можна створити будь-який клімат за бажанням. Електростанції, фабрики й заводи, лазні та пральні працюватимуть без палива.

Слідом за Ціолковський проекти станцій почали пропонувати інженери і в нашій країні, і за кордоном. Згідно одного з перших проектів станція має дві кабіни, сполучені дротяним канатом. Кабіни обертаються одна відносно іншої. Станція має також дзеркало з легкого матеріалу, воно відбиває на Землю сонячні промені. Це дзеркало посилатиме в північні країни теплову енергію, щоб розтопити вічну кригу.

Ця станція, на думку конструктора, має уточнити карти земної поверхні, оповіщати судна про появу айсбергів, спрямовувати на Землю світлові чи електричні сигнали тощо.

Він пропонував також використати станцію для старту міжпланетних ракет.

Станція повинна складатись із трьох частин, вважав інший винахідник: