Олексій Михайлович Волков - День відбуття

тривала нарада, вони з господарем не перемовилися навіть словом. Більше того, Гайдукевич взагалі на нього не дивився! Ще один охоронець? Нісенітниця. Його штурхони добре у лоба, і він упаде, не знати, чи підведеться потім. Водій? Олег з Ринатом їздять за кермом. Плюс сам бос. Ні, схоже, це зовсім чужа людина. Несподівано Сергію пригадалася ще одна деталь. Цей, з вусами, курив «Приму» без фільтра у пожмаканій картонній пачці. Людина зовсім іншого кола. Сто відсотків. Усе виглядало тепер, після детального осмислення, так дивно…

Про печери його кілька разів розпитувала і Юлія. Як здалося йому тоді, без найменшого інтересу, хоч і казала, що дуже хоче туди потрапити. Сергій знав, як виглядає інтерес в її очах. Тоді, коли, відпрацьовуючи до нестями той чи інший прийом, вона заламувала його руку з ножем, інтерес просто виблискував з її очей. Щоб йому не скласти останньої сесії, якщо їй дійсно туди хотілося! А знову-таки пес! Навіщо їй пес у печері? Стереотип? Просто звикла? Для чого взагалі стільки псів? Кому потрібні охоронці, що цілодобово несуть варту? Для чого ці навички рукопашного бою, тренування до втрати пульсу? Вона когось боїться! Навіть до нього у гуртожиток прийшла з собакою. А може, вони обоє когось бояться. А вона особливо.

Вчорашній її візит був лише другим, за його спостереженням, випадком, коли Юлія залишила віллу. Знову постало у пам’яті її обличчя, її великі чорні очі, які наче промовляли до нього. Сергій струсонув головою, намагаючись прогнати цей спогад. А вчора?.. Вона попросила його відвернутися. Їй же Богу, Юлія не та жінка, яка соромиться чоловіка, котрого хоче. Все, що вона робила, — завжди робила рішуче, без вагань. На всі проблеми — грудьми, з розплющеними очима. Це було її життєве кредо, принаймні такого висновку дійшов Сергій за десять місяців знайомства з нею. А тут: «Відвернися, будь ласка!»

І раптом його уява домалювала те, що сталося далі, за його спиною після цих слів. Вона роздягалася. Щось зашелестіло — це впала на підлогу куртка. А він лежав тоді, відвернувшись до стіни, і лічив секунди та речі, що вона скидала, оскільки лише вони відділяли його від того жаданого моменту. Далі клацнула металева пряжка і щось важке, глухо стукнувши, впало на куртку. Він пам’ятав і попередню картину — її пальці на ґудзику джинсів. Звідки взялася пряжка? Адже на джинсах не було ременя! Яка така металева пряжка може бути в жінки між курткою та джинсами зі светром, якщо в джинсах немає ременя? Висновок напрошувався однозначний — жінка, яка чогось боїться, може носити зброю, і він, Сергій, не повинен був її бачити.

Усе нові деталі зринали в пам’яті, непокоячи дедалі більше. Він дедалі чіткіше усвідомлював, як мало приємного йти з подібними підозрами під землю у компанії таких людей. Тепер замість нього туди йде Тализін, який, очевидно, нічого такого не підозрює. І це, мабуть, у сто разів гірше. Якась невиразна тривога охопила його, та Сергій намагався відмахнутися, гадаючи, що надто згущає фарби.

Година давно минула, але Марина не поспішала з’являтися. Сергій сів на ліжку і потер скроні. Від цих аналітичних операцій почали вимальовуватися якісь загальні обриси, але настільки туманні, що годі було й сподіватися щось зрозуміти.

Цікаво, чи дозволив Валерій тягнути з собою увесь «багаж»? Якщо він пішов у них на поводу, то як вони дістануться з тим усім до місця підземного пікніка? Мимоволі пригадався анекдот, коли стюардеса півгодини розписувала пасажирам, якими зручностями обладнано літак, а в кінці додала: «Ну а тепер спробуємо злетіти з усією цією…» До того ж маршрут, який обрала Юлія, цілком тягнув на першу категорію складності. Словом, з якого боку не глянь, Тализіну не позаздриш.

Тільки-но Сергій уявив собі всю компанію в печерах, як одразу зрозумів призначення тої риболовної жилки. Ну, дає мужик! Не дарма про цих «нових» анекдоти розповідають. Гайдукевич боявся заблукати у печері і не вийти на поверхню! Тільки так можна пояснити наявність щонайменше двох бобін волосіні. Теж мені Тесей у лабіринті. Отже, той, хто йтиме останнім, має закріпити за щось і почати розмотувати волосінь, а на зворотному шляху той, хто йтиме першим, мав би її змотувати. Цікаво, що сказав би Тализін, побачивши, як у нього за спиною починають розмотувати жилку? Покрутив би пальцем біля скроні. Мовляв, очманілі дилетанти — гірше динаміту… Зате перестраховщик Гайдукевич отримував стопроцентну гарантію повернутись назад навіть без провідника…

Без провідника?! Ця думка неприємною скалкою засіла у його розбурханій свідомості, викликаючи нові підозри та невтішні думки.

Сергій підвівся на ноги і пройшовся по кімнаті, забувши про коліно. Наявність жилки в рюкзаках Гайдукевич тримав у таємниці. Звісно, хто б із ним пішов туди після появи таких припущень? Ні Сергій, ні Валерій не розповсюджувались у клубі про майбутній захід, адже отримання ключів для проведення у печерах новорічних пікніків могло мати для обох неприємні наслідки. Виходило, що про те, хто, коли і куди саме пішов, не знав ніхто. Тим більше нікому не було відомо про наявність групи Гайдукевича і її склад. А що як група дійсно збиралася повертатися назад без провідника?

Обличчя пашіло, а в ямці під ребрами стало холодно і щось лоскотало. Що за нісенітницю він тут вигадав?! Менше треба дивитися американських фільмів! І все ж таки… Ситуація, де надзвичайно легко сховати всі кінці.

Маячня.

Сергій зауважив, що вже давно міряє кроками кімнату. Дивно, але коліно майже не давало про себе знати. Де ж вона, та Марина? Скільки можна? Вона спізнювалася завжди, скільки він її знав. А давно б уже годилося розкоркувати якусь пляшку, та й з’їсти щось. Ну і ще дещо він би собі дозволив на рубежі, так би мовити, тисячоліть. Ця зарозуміла пані Юлія так його учора завела… А потім — бувай здоров. І щоб йому згоріти, якщо Марина чимось гірша. А простіша і сексуальніша — так це вже сто відсотків. Завжди нагадувала йому дівчину з американського ролика. Біс із ним, хай буде як в американському ролику — фірмова пляшка, проста їжа в упаковках та симпатична блондинка. Вони сідають, відкорковують пляшку, запалюють свічки… А потім, як і належить, заходить вайло у шкірянці і висаджує з глушника цілу обойму у