Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- І що? Це звичайний цвинтар. Таких сотні у країні, – обурилася Данте.

- Я теж так думав. Але придивіться. Тут нічого не росте. Ні тобі дерев, кущів, трави, квітів. Будь-який живий організм, який потрапляє на територію цвинтаря, вмирає. Дивіться, – Кріс кинув зірвану квітку на одну з могил. Та миттєво зів’яла та перетворився на пил. - Спочатку я думав, що причина в парку розваг, який знаходиться зовсім поряд. Потривожені душі, і таке інше. Але парк збудували ще десять років тому, і жодних пригод не було. Але Данте сказала шукати надприродні події за останні два роки. Так ось, дива якраз почалися рівно двадцять чотири місяці тому.

- Він тут, - Кем приклав руку до землі. – Я відчуваю його. Він в одній із могил.

- Треба дістати його, - Данте зробила крок на цвинтар. За мить дівчина почала задихатися. До неї кинувся Камаель. Він вивів її на безпечну відстань.

- Я ж сказав, що ніщо живе не може перебувати на території цвинтаря, - пояснив Кріс.

- Меч охороняють, щоб він не потрапив у неправильні руки, - додав Кем. - На мене ці сили не діють, - Камаель спокійно ступив до найближчої могили. Чоловік став ходити між надгробками, шукаючи потрібне.

- Це правда той самий Камаель? Той, що мало не влаштував черговий апокаліпсис? Той, кого кохає велика та жахлива Данте? – Кріс усміхнувся.

- Це все у минулому. Зараз ми просто працюємо разом, – впевнено відповіла Данте. - І не кохаю я його, - обурилася дівчина.

- Напевно, саме тому ти витягла його з Ніфльгейму. Не дивись так на мене. Чутками земля наповнюється. Серед мисливців уже місяць ходять чутки про те, що повернувся визволитель Люцифера. Ти ж знаєш, від них нічого не приховати.

- Так. Це той самий Камаель. А витягла я його, щоб він міг мені допомогти.

- Охоче ​​вірю, - Кріс знову усміхнувся.

- Більше ні слова про це.

- Здається, я знайшов його! - крикнув Кем друзям. Чоловік зупинився біля невеликої могили. Напис говорив: «Тут знайшла спокій улюблена дочка та онука Марія». Кем доторкнувся до могили. Але його одразу ж відкинуло на кілька метрів назад.

- Ти в порядку? – поцікавилася Данте.

- Ні. Мене щойно уразило струмом і відкинуло. Не запитуй дурниць.

 - Ти впевнений, що тут меч захований?

- Я ж сказав, що так, - Кем підвівся і знову підійшов до потрібної могили. Він ляснув у долоні, і земля почала труситися. І за мить з могили «вилетіла» труна і впала. Серед поламаних дощок і був заповітний меч.

- Він прекрасний, - мовив Кріс, побачивши зброю Небес. Меч світився яскравим світлом. Зроблений він був із сталі, невідомої людям. Зброя була дворучною, але легкою, міцною. На клинку – слова однією з мов ангелів. Кем хотів підняти його.

- Не раджу чіпати те, що тобі не належить, - перед Камаелем стояв високий світло-русявий чоловік. Поруч із ним була Френкі. Незнайомець підняв меча. - Нарешті я знайшов його, - як тільки він узяв його в руки, яскравий спалах білого світла осяяв цвинтар.

- З поверненням, - сказала Френкі.